Теорія держави та права

42. Структура норми права

Питання про структуру юридичної норми - це питання про її будову. Структура - це категорія системного підходу і під нею розуміються доцільні зв’язки між елементами в системі.

Проте разом із структурою в будь-якій системі є і інша сторона - склад, тобто сукупність необхідних і достатніх елементів (які структура якраз і зв’язує).

Тому для того, щоб розкрити будову будь-якого цілісного об’єкту (або системи), слід говорити як про структуру (способи зв’язку елементів в об’єкті), так і про склад - самі елементи. Хоча традиційно в юридичній літературі питання про будову норми права ставиться саме як питання про її “структуру”.

Юридична норма, будучи початковою одиницею (елементом) системи права, в свою чергу також є системою (міні-система), в якій можуть бути знайдені свої елементи і свої зв’язки між елементами.

Відразу треба відмітити, що проблематика будови норми права відноситься, по суті, лише до тих норм, які безпосередньо регулюють поведінку, тобто до норм, що представницько зобов’язують.

У літературі цей момент практично не враховується. Адже в системі права є і інші види норм. Наприклад, норми-дефініції, норми-принципи і ін.

Структура норми права - це логічно погоджена її внутрішня побудова, обумовлена фактичними суспільними відносинами, яка характеризується єдністю і взаємодією її елементів, реально виражена в НПА.

Як правило говорять про структуру типової норми права. Типові норми права побудовані за схемою “ якщо (Гіпотеза)... то (Диспозиція)... інакше... (Санкція)” і в них можна виділити як правило три елементи. Перший - представляє собою опис умов, при яких дана правова норма починає діяти. Цей елемент називається гіпотезою, другий є самим правилом поведінки і називається диспозицією, третій представляє собою міру впливу держави на суб’єкта права і називається санкцією.

Реально це модель можливої поведінки, яка сформувалась в результаті суспільного розвитку. Традиційно вважається, що норма права повинна складатись з трьох елементів: гіпотези, диспозиції та санкції.

Гіпотеза - це частина норми права, яка вказує на конкретні життєві обставини (умови), при наявності чи відсутності яких і реалізується в залежності від кількості обставин, зазначених в нормі, гіпотези бувають: прості, складні та альтернативні.

Проста гіпотеза - передбачає наявність тільки однієї умови при наявності якої реалізується норма (ст. 95 Сімейного кодексу. Її ч. 2 - якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення; або ст. 811 ЦК України - договір найму житла укладається у письмовій формі);

Складна гіпотеза - пов’язує дію норми з існуванням 2-х чи більше умов, наявність яких є необхідною для дії норми, які тільки в своїй сукупності приводять в дії диспозицію (ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України. Повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги^

Різновидом складної гіпотези є альтернативна гіпотеза. Вона також передбачає наявність двох або більше умов здійснення правової норми.

Але при цьому для вступу норм в дію достатньо лише однієї з умов (Наприклад, ст. 219 Сімейного кодексу - Усиновлення дитини проводиться без згоди батьків, якщо вони: 1) невідомі; 2) визнані безвісно відсутніми;

3) визнані недієздатними; 4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється; або інший приклад - Закон “Про громадянство України” Стаття 6. Підстави набуття громадянства України. Громадянство України набувається:

1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок встановлення батьківства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України);] 0з Ґ2) За формою виразу:

а) абстрактна - визначає умови дії загальними родовими ознаками (ст. 188 КЗпП ч. 1 Не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років);

б) казуїстична - встановлює спеціальні умови дії норми (ст. 6 КПК України, яка передбачає обставини, що виключають провадження в кримінальній справі: 1) за відсутністю події злочину; 2) за відсутністю в діянні складу злочину; 3) внаслідок акту амністії; 4) щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспільно небезпечного діяння одинадцятирічного віку і т.і.

  1. За ступенем визначеності:

а) абсолютно-визначена гіпотеза - вичерпно визначає умови, з наявністю чи відсутністю яких пов’язується дія норми права (Наприклад, ст. 122 КЗпП України. При направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, за ними зберігається місце роботи і проводяться виплати, передбачені законом; або ст. 398 КПК України Підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є:

1) істотне порушення кримінально-процесуального закону;

2) неправильне застосування кримінального закону;

3) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого);

б) відносно-визначена гіпотеза - не містить достатньо повних умов про обставини дії норми, обмежуючи умови застосування норми певним колом формальних вимог (Наприклад, ст. 1257 ЦПК України. Недійсність заповіту. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним; або ст. 151 КЗпП - якщо протягом року з дня накладання дисциплінарного стягнення працівника не піддано новому стягненню, він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення);

в) альтернативна - пов’язує вступ в дію норми в залежності від однієї чи декількох умов (ст. 104 Сімейного кодексу. Підстави припинення шлюбу.

1) Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим;

2) Шлюб припиняється внаслідок його розірвання;

3) Якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті);

  • Диспозиція - це елемент норми права, який містить саме правило поведінки, згідно якого дозволяється, рекомендується або забороняється проведення певних дій.

1) В залежності від форми виразу диспозиції діляться на:

  • Уповноважуючі - надають суб’єктам право на здійснення передбачених в них (в правилах) позитивних дій, визначають той чи інший варіант їх можливої, дозволеної поведінки. Містять слова - вправі, має право, може (Наприклад, ст. 188 КЗпП - за згодою одного із батьків можуть прийматися на роботу особи, які не досягли 15 років);
  • Зобов’язуючі - покладають на суб’єктів обов’язок здійснення певних позитивних дій, вказують їм можливість того чи іншого варіанту зобов’язальної поведінки. Містять слова - повинен, зобов’язаний, підлягає (Наприклад, ст. 171 КЗпП - власник, або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків і аварій на виробництві);
  • Забороняючі - містять заборону здійснення відповідної протиправної дії чи бездіяльності. Це є вимогою утримання від поведінки, яка законом називається правопорушенням. Містять слова - забороняється, не вправі, не може, не допускається (ст. 19 КЗпП - при прийнятті на роботу забороняється вимагати документи, не передбачені законодавством);

2) За складом диспозиції бувають:

  • прості - передбачають один конкретний правовий наслідок (один варіант поведінки), який настає при наявності певних фактичних обставин (ст. 1234 ЦК України. Право на заповіт, ч. 2 - Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається);
  • складні - передбачають декілька правових наслідків (декілька варіантів поведінки), які одночасно настають при наявності певних фактичних обставин (ст. 317 ЦК України Зміст права власності, ч. 1 Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном); або ст. 432 Господарсько-процесуального кодексу - Види запобіжних заходів. Запобіжні заходи включають: 1) витребування доказів;

2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов’язані з порушенням прав; 3) накладання арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї, або в інших осіб;

  • Санкція - елемент норми права, яка забезпечує здійснення її диспозиції. В санкції виражається негативне відношення суспільства, держави, особи до порушників правової норми в якому передбачені відповідні негативні наслідки матеріального, фізичного, психічного та іншого характеру (охоронна санкція), а також може виражатися позитивне відношення у вигляді заохочення - премії, подяки, підвищення в посаді (заохочувальна санкція).

Санкції правових норм розрізняють:

1) За галузевою ознакою (сферою застосування):

  • кримінально правові санкції - покарання представляє собою міру державного примусу, яка призначається за рішенням суду (ст. 51 КК України - види покарань):

- штраф;

- позбавлення військового, спеціального звання, кваліфікаційного класу, рангу або чину;

- позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

- громадські роботи (основне покарання);

- виправні роботи (основне покарання);

- службові обмеження для військовослужбовців (основне покарання);

- конфіскація майна;

- арешт (основне покарання);

- обмеження волі;

- тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців (основне покарання);

- позбавлення волі на певний строк (основне покарання); - довічне позбавлення волі (основне покарання);

  • Адміністративно правові санкції передбачають такі види покарань: ст. 24 КПАП - Види адміністративних стягнень.

- попередження;

- штраф;

- оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;

- конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; - позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

- виправні роботи;

- адміністративний арешт;

  • Дисциплінарно правові санкції - застосовуються адміністрацією підприємств, установ, організацій за порушення трудової дисципліни. З цим різновидом санкцій поєднується, хоча і має самостійне значення, така санкція як матеріальна відповідальність працівників за шкоду, завдану підприємству, організації, установі розкраданням, навмисним пошкодженням, недостачу чи втрату окремих видів майна і інших цінностей, а також в тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір;
  • Цивільно правові санкції - застосовуються за скоєння цивільних правопорушень, домінують санкції у вигляді компенсації правопорушником завданої майнової шкоди (звернення стягнення на майно і гроші боржника, компенсація збитків, примусове виконання невиконаного обов’язку і т.і.) чи у вигляді стягнення з винного в порушенні договірних обов’язків неустойки (Наприклад, ст. 549 ЦК України - Поняття неустойки: ч. 1 - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання) у вигляді ч. 2 - штрафу (неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання) чи ч. З - пені (неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання);

2) За ступенем визначеності санкції підрозділяються на:

  • Абсолютно визначені - точно зазначається вид та міра впливу, яка повинна бути застосована до особи у випадку порушення нею відповідної норми права (Наприклад, ст. 41 КЗпП - вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку тягне розірвання трудового договору);
  • Відносно визначені - які встановлюють, або тільки нижчу чи вищу межу негативного впливу на правопорушника (Наприклад, ст. 111 КК України. Державна зрада. Санкція ч. 1 - карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років) або тільки вищу межу;
  • Альтернативні - моделі більшості санкцій статей кримінально правових норм (Наприклад, ст. 185 КК України - Крадіжка. Таємне викрадення чужого майна.

Санкція ч. 2 - карається обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк);

3. За характером наслідків:

  • Правовідновлюючі (компенсаційні) - це санкції таких галузей права як цивільне, фінансове, трудове;
  • Штрафні (каральні) - це як правило санкції таких галузей права як кримінальне та адміністративне.