Теорія держави та права

44. Співвідношення норм права з нормами моралі

В літературі по етиці мораль (моральність) визначається як форма суспільної свідомості, що відображає соціальну дійсність у вигляді специфічних, історично обумовлених уявлень про добро і зло, які закріплюються в свідомості людей у вигляді принципів, ідеалів, та покликані регулювати вольову поведінку людей в цілях збереження і розвитку суспільства як цілісного явища. З метою виявити місце і роль правових норм в системі соціального нормативного регулювання розглянемо співвідношення норм права і норм моралі.

Співвідношення права і моралі в суспільстві - складне і включає в себе чотири компонента:

  • єдність
  • різницю
  • взаємодію
  • протиріччя

Єдність права і моралі: полягає в тому, що:

По-перше, вони представляють собою різновиди соціальних норм, які в свою чергу створюють систему нормативного регулювання;

По-друге, у права і моралі одні цілі і завдання - упорядкування суспільних відносин, розвиток особистості, захист прав людини;

По-третє, у права і моралі один і той же об’єкт регулювання - це суспільні відносини (щоправда в різному обсязі), вони адресовані одним і тим же людям, різним прошаркам, групам, колективам і їх вимоги багато в чому співпадають;

По-четверте, і право і мораль визначають межі дій суб’єктів;

По- п’яте, і право і мораль обумовлені одними і тими ж економічними, політичними, культурними і іншими факторами, тобто вони соціально однорідні;

По-шосте, вони виступають в якості фундаментальних цінностей.

Однак, не дивлячись на все сказане, право і мораль мають при цьому досить суттєву різницю.

їх відмінні особливості (різниця) полягають в наступному:

1) Право і мораль різняться перш за все за засобами їх встановлення. Як відомо правові норми створюються чи санкціонуються державою (або за її згодою суспільними організаціями), при цьому виключно державою відміняються, змінюються та доповнюються.

По іншому формується мораль. Норми моралі взагалі не є продуктом будь якої цілеспрямованої діяльності, а виникають і розвиваються спонтанно в процесі практичної діяльності людей. Для існування норми моралі не потрібна згода влади;

2) В методах забезпечення. Право забезпечується, охороняється і захищається державою. За правом стоїть апарат примусу, який слідкує за дотриманням норм, і карає тих хто їх порушує, тому що норма права це владна вимога звернена до всіх членів суспільства;

По іншому забезпечується мораль, яка спирається не на силу держави, а на силу суспільної думки. Порушення норм моралі не тягне за собою втручання державних органів. В моральному відношенні людина може бути негативною особою, але не підлягати при цьому юридичній відповідальності;

3) По формі виразу і фіксації. Правові норми закріплюються в спеціальних юридичних актах (законах, указах, постановах), групуються по галузях і інститутах, систематизуються для зручності користування в кодекси, збірники, устави, створюючи при цьому розгалужене законодавство.

Моральні норми не мають подібних чітких форм виразу, не враховуються і не обробляються, а виникають і існують в свідомості людей, які є учасниками суспільних відносин. Виникаючи поступово, стихійно вони потім так само і зникають в минуле, втрачаючи свою силу;

4) За характером і способом впливу на свідомість і поведінку людей. Право регулює відносини між суб’єктами з точки зору їх юридичних прав і обов’язків: правомірного - протиправного; законного - незаконного; караного - некараного. А мораль підходить до людських вчинків з позицій добра - зла; честі - безчестя;

5) За характером і порядком відповідальності за їх порушення.

Протиправні дії тягнуть за собою реакцію держави, у вигляді юридичної відповідальності, причому порядок притягнення до неї суворо регламентується законом - він носить процесуальний порядок.

Чітка процедура за порушення норм моралі відсутня. Покарання полягає в тому, що особа підлягає моральному осуду і до неї можуть бути застосовані засоби суспільного впливу - догана, зауваження, виключення з організації і т.і. Це відповідальність не перед державою, а перед суспільством.

6) За сферами дії. Моральний простір значно ширше правового, їх кордони не співпадають. Право регулює не всі, а лише найважливіші сфери суспільного життя (власність, влада, праця, правосуддя і т.і.), залишаючи за рамками своєї регламентації такі сторони людських відносин як кохання, взаємодопомогу, моду, особисті пристрасті.

А моральність пронизує всі сфери людського буття, її оцінці піддаються всі види і форми взаємовідносин між людьми. Співвідношення права і моралі наступне - все, що регулюється правом регулюється і мораллю, але не все, що регулюється мораллю - регулюється правом;

Взаємодія права і моралі:

Із взаємозв’язку вказаних регуляторів витікає і їх тісна соціальна і функціональна взаємодія.

а) Вони підтримують одне одного в процесі впорядкування суспільних відносин, позитивному впливі на особистість;

б) їх вимоги багато в чому співпадають. Дії суб’єктів, що заохочуються правом - заохочуються і мораллю. Мораль засуджує скоєння злочину. В оцінці даного діянні право і мораль єдині;

в) Всяке протиправне діяння є і антиморальним;

г) В процесі здійснення своїх функцій в суспільстві право і мораль допомагають одне одному в досягненні загальних цілей.

Завдання полягає в тому, щоб зробити таку взаємодію можливо більш глибокою і гнучкою, особливо в тих відносинах, де проходять кордони між юридично караним діянням і суспільним осудом, де правові і моральні критерії тісно переплетені. Особливо це важливо зараз, коли моральні основи нашого буття підірвані, процвітає не лише правовий, а й моральний нігілізм;

Протиріччя між правом і мораллю:

Причини протиріч насамперед пов’язані з тим, що у права і моралі:

  • різні методи регуляції;
  • різні підходи та критерії при оцінці дій суб’єктів. Протиріччя породжуються:
  • самим життям;
  • різним рівним моральної і правової свідомості людей;
  • переміною соціальних умов; При цьому слід розуміти, що:
  • право за своєю природою є більш консервативним, воно як правило завжди відстає від життя, при цьому, в ньому самому теж немало колізій. Навіть самому досконалому законодавству притаманні недоліки і прогалини;
  • мораль більш динамічна, вона активніше реагує на зміни які відбуваються. (Відмова матері від народженої дитини, аборти, одностатеві шлюби).