Теорія держави та права

45. Право, економіка, політика: взаємозв’язок і взаємодія

Право існує в оточенні різних соціальних явищ, які виливають на нього, але й вони відчувають його вплив. До таких явищ належать економіка і політика.

Для відповіді на питання яким є співвідношення права і економіки, дамо спочатку визначення поняття економіка з точки зору теорії.

Економіка - одна зі сторін матеріального виробництва в широкому значенні цього поняття, друга сторона - соціальна сфера суспільства, що забезпечує існування і відтворення фізичного життя людини. Взаємодія цих сторін матеріальних відносин є об’єктивною основою формування права.

Наприклад, власність є соціально-економічним явищем дійсності. І лише в поєднанні з юридичним елементом виникає право власності. Сама по собі належність комусь майна означає лише прив’язку суб’єкта власності до об’єкта, особи до речі. І лише юридичний зв’язок між ними переводить це соціально-економічне явище в правову площину. Лише за її наявності і можна говорити про право власності. Звідси випливає, що певним економічним відносинам відповідає правова форма, яка закріплює їх.

Економіка впливає на право або безпосередньо, або опосередкованим шляхом - через державу, політику, правосвідомість та ін. Безпосередній вплив економіки на право проявляється в праві держави розпоряджатися засобами виробництва, які знаходяться в її власності. Найтиповішим є опосередкований вплив економіки на право.

Це виявляється у визначенні державою розмірів податків, мінімуму заробітної плати, строків відпустки, встановлення правил екологічної і технічної безпеки та ін.

Зворотний вплив права на економіку відбувається у три основні способи:

1) право закріплює сформовані економічні відносини, гарантує їх стабільність (право як закріплювач);

2) право стимулює створення і розвиток нових економічних відносин, якщо для цього є відповідні умови (право як стимулятор);

3) право підтримує і охороняє існуючі економічні відносини, особливо такі, що виникли (право як охоронець).

Розглянемо кожний із зазначених способів.

  1. Необхідність правової форми регулювання певних економічних відносин об’єктивно породжується економічними потребами суспільства. Виступаючи як закріплювач сформованих реальних відносин в економіці право забезпечує їхню стабільність. Право відповідає матеріальним умовам життя, обумовлене ними, фіксує їх. Воно не може бути вище ніж рівень економічного розвитку суспільства. Приміром, не можна вимагати, щоб в Україні були встановлені такі самі норми права, як у США, про забезпечення старості, про допомогу по безробіттю тощо, оскільки, не маючи під собою реальної економічної підстави, вони не будуть виконані;
  2. В умовах трансформації економічної системи суспільства право може виступати як певний стимулятор розвитку цих відносин. Право не може насаджувати ринкові відносини, але може сприяти їхньому розвитку. Воно здатне зняти перепони на шляху до ринку, створити додаткові економічні стимули, закріпити економічні основи ринкової динаміки, визначити коло суб’єктів ринкових відносин та ін.

В Україні право повинно стимулювати забезпечення економічної свободи, розвиток права приватної власності, затвердження рівноправності форм власності, захист бізнесу від надмірного регулюючого впливу держави та ін.

Проте нові, більш розвинуті за своїм наповненням виробничі відносини, не можуть з’явитися раніш, ніж будуть підготовлені необхідні матеріальні передумови;

3. Право впливає на економіку, шляхом безпосередньої охорони існуючих в державі економічних відносин. Це виражається, наприклад, в забороні законом порочних засобів ведення господарства та комерції; або застосуванні санкцій при зловживанні рекламою чи товарними знаками тощо (антимонопольне законодавство).

Це проявляється в регламентації порядку вирішення ринкових справ і спорів про право; відновленні порушеного становища, відшкодуванні шкоди; встановленні юридичної відповідальності, насамперед матеріальної - із волі потерпілої сторони (а не за вказівкою зверху). Отже, визначаючись економікою, право здійснює зворотний вплив на економіку - або сприяє розвитку економіки, шляхом прискорення її, або гальмує, шляхом призупинення поступального руху вперед.

Гальмування відбувається в тому разі, коли економічні вимоги в праві відбиваються в перекрученому вигляді. Радянське законодавство, на жаль, протягом кількох десятиліть встановлювало такі методи правового регулювання і закріплювало таку структуру управління народним господарством, що перешкоджали розвитку ринкових відносин, підривали економічні стимули трудової діяльності. Та й у сучасній Україні право нерідко ставить бар’єри на шляху економічного розвитку (приміром, у податковій сфері, конфлікти в котрій часто приводять людей до арбітражного суду).

Яким є співвідношення права і політики?

Політика - це система відносин між людьми та їх об’єднаннями з приводу влади, держави, демократії. Боротьба за владу та її утримання, участь у справах держави, формування і функціонування інститутів демократії - це сфера політики.

Політика з´явилася разом із державою. Інші суб’єкти політичної системи (партії, громадські об’єднання тощо) формувалися поступово, набуваючи навички впливу на розробку і здійснення політики.

Політика може проводитися в різних територіальних кордонах - держави, регіону, області, міста, району тощо.

Ми розглядаємо політику держави, яка (політика) може бути визначена як стратегічний курс держави (має три види діяльності: розробку курсу політики, вибір цього курсу, реалізація вибраного курсу).

Вироблення курсу політики, як правило - прерогатива політичних партій. Виборці, що голосують на виборах за програму тієї чи іншої партії, вибирають курс політики держави. Реалізація вибраного курсу політики здійснюється через механізм держави урядом, сформованим партією (або блоком партій), яка перемогла на виборах. Держава відповідальна за реалізацію політичного курсу, який повинен відповідати інтересам суспільства.

Політика і право тісно взаємозалежні. Процес прийняття закону (законодавчий процес) також є політичним за своїм характером. Принципи справедливості та свободи, закладені в праві, здійснюються соціальними групами, класами, народами (націями), а процес їх реалізації в будь-якому випадку набуває політичного характеру.

Якщо принципи справедливості та свободи вірно відбиваються в політиці і згодом одержують законодавче закріплення, можна сказати, що політика відповідає праву. Якщо політика спотворює принципи справедливості та свободи, то відповідною праву вона не стає та існує у формі довільного законодавства. Актуально звучать нині слова Імануїла Канта: “... усій політиці слід преклонити коліна перед правом...”.

Право залежить від політики:

  • будь-які інтереси людей перед тим, як стати правом, мають бути опосередковані державною політикою (діяльністю законодавчих та інших правотворчих органів держави);
  • політика в праві формується у вигляді формально закріплених прав та обов’язків. Політичні вимоги стають правом лише в тій мірі, у якій вони чітко закріплені в системі загальнообов’язкових норм, що охороняються державою.

Політика залежить від права, яке є засобом вираження політики, її реалізації, гарантом пропаганди на користь визначеної політики.

Право впливає на політику:

  • конституційно закріплює політичний лад суспільства, механізм дії конкретної політичної системи (поділ влади, політичний плюралізм, статус партій, виборче право та ін.), політичні права та свободи громадян;
  • робить легітимними політичні рішення і органи державної влади, що забезпечує їм підтримку населення (у тому числі не допускає протидії владі у разі прийняття непопулярних рішень), визначає межі та можливості діяльності як опозиції, так і правлячих структур;
  • гарантує (охороняє і захищає) політичні права і свободи громадян, забезпечує механізм їх реалізації.

Право виступає як своєрідний індикатор зрілості політики того чи іншого класу, народу (нації), держави. У демократичній державі легітимація офіційної політики передбачав її відповідність праву, а легалізація - закріплення в правовому законі.