Теорія держави та права

48. Співвідношення системи права та системи законодавства

Між системою права і системою законодавства є відмінності. Ця проблема має безпосереднє практичне значення. Теоретичні рішення в даній сфері впливають на ефективність діяльності по виданню і систематизації нормативно-правових актів, на стан всієї системи офіційних форм виразу права.

В соціальному середовищі знаходяться об’єктивні підстави наявності системи права, її ідеальна модель, але реально існувати система права може лише в системі законодавства. В літературі справедливо наголошується, що система права і система законодавства - це дві сторони одного і того ж феномена - об’єктивного права.

Виведення системи права за рамки системи законодавства означає і виведення її за рамки самого права. Разом з тим система права і система законодавства - це хоч і тісно пов’язані, але різні поняття. У них різне цільове призначення і різна будова.

Система права характеризує будову (елементи і структуру) правової інформації (зміст права) і забезпечує дію права як інформаційно-регулятивної системи.

Система законодавства характеризує будову носія правової інформації, і завдання її полягає в тому, щоб забезпечувати надійне зберігання цієї інформації і її ефективне використання.

Відмінності системи права від системи законодавства полягають в наступному:

1. Система права є невидимою, оскільки відображає внутрішню будову права, а система законодавства служить видимою, зовнішньою, формою системи права;

2. Система права є сукупністю правових норм, а система законодавства - сукупність нормативно-правових актів;

3. У системі права норми права логічно розподілені по галузях, під- галузях і інститутах права.

Як правило, норми галузей права - будівельний матеріал, з якого (у різному наборі і різному поєднанні) складається конкретна галузь законодавства.

Можливий варіант, коли: галузь права є - фінансове право, а галузь законодавства - відсутня (фінансове законодавство); а можлива і інша ситуація - наявність галузі законодавства (пенсійне законодавство) та відсутність галузі права - пенсійне право.

В цьому випадку галузі права не кодифікують, а нормативний матеріал зосереджений по декількох правових актах, які потребують уніфікації.

В системі законодавства нормативно-правові акти об’єднані по галузях законодавства, які розділені на інститути законодавства.

Галузі законодавства створюються як з урахуванням галузевого принципу, так і без його урахування: тобто, галузь законодавства може містити норми різних галузей права (комплексні галузі) або створюватися на базі інституту або підгалузі права.

4. Система права складається з галузей права, які мають свій предмет і метод правового регулювання, а система законодавства включає галузі законодавства, в яких відсутній метод регулювання, а предмет ре-гулювання не завжди однорідний, як у галузей права;

5. Система права має тільки галузеву (горизонтальну будову), а система законодавства може мати будову як горизонтальну (галузеву), так і вертикальну (ієрархічну). У федеральних державах існує законодавство федерації і законодавство її суб’єктів (субординаційна будова);

6. Первинний елемент системи права - норма права з своєю структурою: гіпотеза, диспозиція, санкція, а первинний елемент системи законодавства - стаття нормативно-правового акта, що містить нормативне розпорядження (нормативний припис - це положення нормативно-правового акта, яке містить конкретне правило поведінки. На практиці один нормативний припис досить чітко відокремлюється від інших і в нормативному акті має вигляд окремої статті (параграфа) або її складових (частин, пунктів, абзаців), яке, як правило, не має всіх трьох структурних елементів логічної правової норми.

Нормативне розпорядження нерідко складається тільки з гіпотези і санкції; диспозиція може міститися або в іншій статті даного закону (відсильний спосіб викладення), або в іншому правовому акті (бланкетний спосіб викладення).

Закони, що включають норми різних галузей права, забезпечуються санкціями, що містяться в інших нормативно-правових актах (наприклад, закон про власність, про підприємницьку діяльність і ін.);

7. Система права формується об’єктивно, відповідно до існуючих суспільних відносин, а система законодавства створюється в суспільстві в результаті відповідної цілеспрямованої діяльності уповноважених суб’єктів і тому містить в собі суб’єктивний момент.

Нагадуємо, що нормативне розпорядження - текст граматично і логічно завершених частин нормативного акту, в якому безпосередньо виражається зміст і структура правових норм;

8. Структурні елементи системи права не мають зовнішніх реквізитів: назв розділів, статей, глав і інших частин, властивих закону. Структурні елементи системи законодавства (нормативно-правові акти), як правило, мають назви розділів, глав, статей. Вони можуть включати преамбули, формулювання цілей і принципів, загальні нормативні визначення, що становлять загальну частину, і т.п.

Система законодавства є головною, але не єдиною формою існування системи права, оскільки:

1) право може існувати до законодавства, коли воно формувалося за рахунок звичаїв, які підтримувалися тільки - що виниклою державою (т. 3. “до законодавче право”);

2) право існує поза законодавством: природні права людини мають правовий характер незалежно від закріплення їх в законі (т. 3. “поза законодавче право”).

До “поза законодавчого права” відносяться і такі юридичні форми права, як правовий прецедент, правовий звичай, правовий договір.

Причини неспівпадіння галузей права і галузей законодавства:

1. Об’єктивна не можливість виразити вміст кожної окремої галузі права в одному нормативно-правовому акті. Збіг галузі права і галузі законодавства можливий тоді, коли галузь законодавства представлена актами однієї юридичної сили - законами, і число актів невелике (наприклад, Кримінальний кодекс). В більшості випадків зміст галузі права виражений через безліч нормативних актів. Навіть конституційне право представлене за допомогою складної системи законів;

2. Залежність системи законодавства і формування її галузей від: цілеспрямованої діяльності суб’єктів по їх систематизації; інтересів держави; потреб юридичної практики; рівня розвитку юридичної науки та законодавчої техніки;

3. Переосмислення, оновлення, вдосконалення законодавства, що є наслідком його переорієнтації на демократичні цінності:

а) послідовна демократизація порядку формування і функціонування законодавчих органів, їх професіоналізація, забезпечення високої якості законів;

б) формування громадянського суспільства, правової системи у напрямі розвитку соціальної, правової держави, охорони і захисту прав і свобод людини та інші. Результатом цього процесу є втілення в правову площину нових теоретичних конструкцій, формування нових галузей і інститутів законодавства, зокрема на базі підгалузей і інститутів права, покликаних створити оптимальну базу переходу до ринкових відносин і ін.;

4. Орієнтування системи законодавства не тільки на галузі права, але і на галузі державної діяльності, на державний устрій. Це неминуче призводить до появи галузей законодавства, які не відображають галузі права, бо вони є комплексними;

5. Обумовленість системи законодавства формою державного устрою країни (федерація), що припускає наявність в кожній галузі нормативних актів як на рівні федерації, так і на рівні суб’єктів федерації.