Теорія держави та права

51. Принципи та стадії правотворчого процесу

Принципи правотворчості - це основоположні ідеї, керівні основи діяльності, пов’язаної з прийняттям, скасуванням або зміною юридичних норм.

Правотворчість здійснюється на основі принципів:

Загальні принципи

1) законності - в основу цього принципу покладено правило, згідно якого вся правотворча робота по підготовці, прийняттю, опублікуванню і скасуванню НПА повинна здійснюватись в рамках закону. Однією з передумов реалізації принципу законності є чітке розмежування повноважень між вищими органами державної влади;

2) гуманізму - означає, що нормативно-правові акти повинні формулювати, як мінімум захищати загальнолюдські цінності, природні права людини, створювати умови і механізми їх втілення в життя;

3) демократизму - означає, що сутністю правотворчості є вираження волі народу, безпосередня його участь в розробці і прийнятті нормативно-правових актів;

4) науковості - показує що змістом є потреба забезпечення у процесі підготовки нормативних актів вивчення економічних, політичних та інших факторів розвитку суспільства; використання вітчизняного та зарубіжного досвіду, результатів наукових досліджень, експертних висновків;

5) професіоналізм - даний принцип є таким, що безпосередньо пов’язаний з якістю правотворчості. До даного роду діяльності повинні залучатися виключно компетентні фахівці - юристи, економісти, соціологи, політологи, що забезпечить високий рівен прийняття рішень.

Спеціальні принципи

1) оперативність - полягає у не затягуванні підготовки та прийнятті НПА;

2) зв’язок з практикою - норма не повинна бути догмою, а враховувати об’єктивний розвиток правовідносин і відображати їх.

Правотворча діяльність завжди є тією або іншою юридичною процедурою, тобто врегульованою правом послідовністю в здійсненні право- творчих дій, операцій, направлених на певний правотворчий результат. Правотворча процедура як достатньо складна і триваюча в часі діяльність має свої стадії, тобто проміжні етапи цього процесу, на кожній з яких вирішуються конкретні завдання.

В Україні найбільш поширеною є така форма правотворчості, як ухвалення нормативно-правових актів органами держави. В рамках цієї правотворчої процедури найбільш розроблена законодавча процедура (процедура видання законів). Існує декілька підходів до поділу законотворчого процесу на стадії.

Якщо їх узагальнити, то можна виділити наступні його етапи та стадії, притому, що кожний етап включає декілька стадій.

І етап: Формування державної волі (підготовка проекту):

а) з’ясування суспільної потреби у правовому регулюванні суспільних відносин, визначення виду правового акта та суб´єкту прийняття;

б) прийняття рішення про підготовку нормативно-правового акта. Готувати проект нормативного акта, після прийняття відповідного рішення, може орган правотворчості, або інші суб’єкти законодавчої ініціативи, а також спеціально уповноважені суб’єкти;

в) розгляд і обговорення проекту здійснюється у різних формах (обговорення у ЗМІ, отримання експертних висновків від профільних наукових установ);

г) створення остаточного варіанта проекту нормативного акта.

II етап: Прийняття нормативного-правового акта:

а) внесення одним із суб’єктів законодавчої ініціативи проекту на розгляд відповідного правотворчого органу.

Законопроект подається із супровідною запискою, яка має містити обґрунтування необхідності його розроблення або прийняття, характеристику цілей, завдань та основних положень майбутнього нормативно- правового акта, а також очікувані соціально-економічні та інші наслідки;

б) обговорення проекту - на цій стадії вносяться поправки, зміни, доповнення або виключаються із законопроекту непотрібні положення.

За результатами обговорення правотворчий орган приймає рішення про:

1) прийняття законопроекту за основу і підготовка його до другого читання, де вносяться пропозиції вже до редакції законопроекту; 2) опублікування для всенародного обговорення і наступне доопрацювання за результатами обговорення; 3) передачу його на доопрацювання; 4) відхилення законопроекту.

На третє читання одночасно із законопроектом подаються проект постанови

Верховної Ради або проект закону, що розглядається, про порядок введення останнього в дію та внесений урядом України план організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових заходів для введення даного закону в дію;

в) прийняття проекту здійснюється шляхом голосування спочатку кожної статті, розділу, глави, поправок до них, а потім проекту в цілому.

Закон підписує голова парламенту і передає на підпис Президенту, який або протягом 15 днів підписує його або повертає парламенту з пропозиціями доопрацювання. У цьому випадку народні депутати можуть подолати вето тільки двома третинами від конституційного складу парламенту, після чого Президент протягом 10 днів повинен його підписати;

г) вступ нормативно-правового акта в юридичну силу відбувається через 10 днів з моменту його офіційного оприлюднення у ЗМІ.

Говорячи про правотворчість доречним є потреба зупинити увагу на понятті юридичної техніки, що є важливим чинником у процесі правотворчості.

Юридична техніка - це сукупність прийомів, правил, засобів розробки і оформлення нормативно-правових і індивідуальних юридичних актів, що забезпечують їх досконалість. В рамках юридичної техніки слід особливо виділити законодавчу техніку, яка повинна забезпечувати:

а) логічну послідовність викладу;

б) компактність нормативного матеріалу;

в) відсутність суперечностей всередині нормативного акту і в цілому в системі законодавства;

г) ясність і доступність мови закону;

д) точність і визначеність формулювань і термінів, що вживаються в законодавстві;

ж) усунення множинності нормативних актів по одному і тому ж питанню.

Рівень юридичної техніки багато в чому говорить про рівень юридичної культури. Юридична техніка, в першу чергу, стосується питань юридичної термінології, побудови юридичних конструкцій (цілісних і стійких поєднань юридичних засобів), правил вироблення, викладу і систематизації нормативно - правових актів.