Теорія держави та права

55. Підзаконні нормативно-правові акти

Підзаконність нормативно-правових актів не означає їх меншої юридичної обов’язковості. Вони мають юридичну силу. Правда, їх юридична сила не має такої ж загальності та верховенства, як це властиво законам. Проте вони посідають важливе місце в усій системі нормативного регулювання, оскільки забезпечують виконання законів шляхом конкретизованого нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин.

Підзаконні нормативні акти різняться за юридичною силою. Юридична сила підзаконних нормативних актів залежить від становища органів держави, які видають ці акти, їх компетенції, а також характеру і призначення самих актів.

Акт нижчої державної інстанції повинен знаходитися не лише “під законом”, а й “під” нормативними актами усіх вищих державних органів, яким він повинен відповідати.

Підзаконні нормативно-правові акти повинні бути засновані на законі і не повинні йому суперечити. В Україні підзаконними (за ієрархією) нормативно-правовими актами є наступні:

а) укази і розпорядження Президента України (ст. 106 Конституції України):

  • набувають чинності через 10 днів після їх офіційного обнародування, якщо інше не визначено самими указами і розпорядженнями, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні;

б) акти (постанови) Верховної Ради України нормативного характеру:

  • набувають чинності через 10 днів після їх офіційного обнародування, якщо інше не визначено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні. Як правило, це постанови про порядок введення в дію того чи іншого закону;

в) нормативні акти (постанови та розпорядження) Кабінету Міністрів України видані в межах його компетенції.

Ці постанови є самостійними загальними актами управління, поширюються на всю територію країни і, відповідно до закону (за галузями, групами галузей тощо), можуть поширюватися на все населення (ст. 117 Конституції України). їх можна розподілити на такі що:

1) не визначають прав і обов’язків громадян:

  • набувають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачений у самих актах;

2) визначають права і обов’язки громадян:

  • набувають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

г) нормативні акти голів місцевих державних адміністрацій (ст. 118 Конституції України);

д) нормативні акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб (ст. 143,144 Конституції України) - містять вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, спрямовані на їх виконання в межах відповідної території і тому є обмежено-загальними та приймаються на їх підставі.

Підзаконний нормативний акт органів місцевого самоврядування - це акт-документ (постанова, рішення), що видається в межах компетенції органу місцевого самоврядування (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських, районних у містах, обласних і районних рад), який містить норми права, обов’язкові для населення самоврядованих територій, а також для установ і організацій, які здійснюють діяльність у межах цих територій;

ж) відомчі акти - підзаконні нормативні акти (указ, інструкція, нормативний наказ та ін.), що видаються в межах компетенції того чи іншого органу виконавчої влади (міністерства, комітету, відомства), які містять вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання.

Відомчі акти (акти конкретних міністерств, комітетів, фондів та ін.) мають внутрішньовідомче юридичне значення:

1) видаються з питань, віднесених виключно до їх відання;

2) поширюються на осіб, які входять до сфери їх відання (тобто знаходяться в системі управлінської, службової та дисциплінарної підлеглості лише даних відомств).

Наприклад, наказ МВС України від 6 червня 1997 р. № 600 “Про встановлення заохочувального знака відзнаки МВС України “Хрест Слави” поширюється лише на працівників системи МВС”. Водночас акти деяких відомств (Міністерства фінансів, Фонду Держкоммайна, у певних межах - відомств, що відають транспортом, охороною громадського порядку) в силу їх статусу і делегованих їм прав можуть набувати як загального, так і міжвідомчого значення.

Відомчі нормативні акти вступають в дію через 10 днів після їх державної реєстрації (внесення до Державного реєстру), яка здійснюється Міністерством юстиції України, якщо в них не передбачений пізнішій строк, але не раніше їх офіційного дня оприлюднення. Звернемо також увагу на поняття інституту контрасигнації.

Укази і розпорядження президента мають підзаконний характер і при цьому скріплюються, як правило, підписами прем’єр-міністра і міністра, відповідального за акт і його виконання. Скріплення підписом правового акта називається контрасигнацією (контрасигнатурою, контрасигнуванням) - від лат. contra - проти + siqnare - підписувати:

Контрасигнація - правовий інститут, сутність якого полягає в тому, що особа (прем’єр-міністр або міністр), яка скріпила своїм ім’ям акт глави держави, бере на себе політичну і юридичну відповідальність за цей акт, а глава держави персональної відповідальності не несе.

Наявність інституту контрасигнації свідчить про те, що президент має певну залежність від уряду, а останній - політичну відповідальність перед парламентом.

Застосування інституту контрасигнації можливе: а) щодо кола правових актів глави держави, чітко позначеного конституцією (і законами);

б) лише офіційними особами, визначеними конституцією.

Наприклад, ст. 6 Закону про Конституційний Суд України визначає, що призначеною на посаду судді Конституційного Суду вважається особа, про призначення якої “видано Указ Президента України, скріплений підписами Прем’єр-міністра України і Міністра юстиції України”.