Теорія держави та права

57. Дія нормативно-правових актів в часі

Вище нами було розглянуто дію НПА у просторі, на який поширюється дія закону, та за колом осіб, які підпадають під вплив закону: на основі закону у них виникають юридичні права і обов’язки.

Є ще один вимір дії НПА, а саме їх дія у часі, тобто період, протягом якого НГ1А обмежені періодом дії, і коли вони мають чинність.

Початковим і кінцевим моментами дії закону в часі є вступ НПА в дію і припинення його дії. Слід відрізняти момент (день) вступу НПА в

дію від моменту (дня) набуття ним юридичної сили. НПА набуває юридичної сили в день його ухвалення, тобто підписання НПА.

НПА починають діяти:

  • з моменту ухвалення (наприклад, Конституція України);
  • з моменту опублікування;
  • з часу, який позначено в самому НПА;
  • з часу, який зазначено в постанові про порядок введення НПА в дію.

В Україні, як правило, початок дії НПА визначається у спеціальній

постанові Верховної Ради про порядок його введення в дію: із дня опублікування або з моменту настання зазначеної в постанові певної умови (ухвалення іншого НПА). Наприклад, разом з опублікуванням Закону України від 10 березня 1994 р. “Про державну таємницю” була опублікована Постанова Верховної Ради України - Про порядок введення в дію Закону України “Про державну таємницю” де сказано, що він вступає в дію з дня опублікування;

  • НПА, у яких не вказаний час набрання чинності і щодо яких не було постанови про порядок введення в дію, вступають у силу по всій території України одночасно після закінчення 10-денного строку з дня офіційного опублікування. НПА мають бути опубліковані не пізніше ніж через 15 днів після їх підписання Президентом України;
  • НПА (рішення), ухвалені в результаті референдуму, вводяться в дію з моменту їх опублікування, якщо в них самих не визначений інший строк.

Датою ухвалення НПА є день проведення референдуму.

За всіх умов НПА вступає в дію не раніше дати опублікування. Відповідно до Конституції України 1996 р. НПА, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення в порядку, встановленому законом, є не чинними (ст. 57 Конституції України).

Вступ НПА в дію відбувається відповідно до трьох принципів:

негайна дія:

  • коли НПА із дня вступу в дію поширюється на всі випадки лише “вперед”. Усе, що передувало дню вступу НПА в дію, під нього не підпадає;

зворотна дія (зворотна сила) закону:

  • коли закон поширюється на всі випадки і “вперед” і “назад”, тобто і на випадки, що відбувалися раніш, у минулому, до введення закону в дію.

Загальним є правило: закон зворотної сили не має. Це правило надає визначеності і стабільності суспільним відносинам. Громадяни у своїх вчинках орієнтуються на чинні закони. Винятки з цього правила рідкісні, але допускаються у випадках:

а) за наявності вказівки в НПА про надання йому (або окремим статтям) зворотної сили;

б) у загальному правилі про неодмінне надання зворотної сили кримінальному закону, який скасовує або пом’якшує кримінальну відповідальність.

Це правило має гуманістичну спрямованість. Воно зафіксоване в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, ухваленому Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. Воно повинне бути відтворене в кримінальних кодексах країн, які підписали цей міжнародний документ. У ст. 15 цього пакту, зокрема, говориться: “... Не може призначатися важче покарання, ніж те, що підлягало застосуванню в момент вчинення кримінального злочину. Якщо після вчинення злочину законом встановлюється легше покарання, дія цього закону поширюється на даного злочинця”. Відповідно до Міжнародного пакту 1966 р. у ст. 58 Конституції України 1996 р. закріплено: “Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на момент їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення”;

переживання НПА:

  • коли НПА, що втратив юридичну чинність, за спеціальною вказівкою нового акту (закону) повинен продовжувати діяти з окремих питань.

Наприклад, після розпаду СРСР Верховною Радою України 12 вересня 1991 ухвалена постанова про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР, якщо відповідні питання не врегульовані законодавством України, за умови, що ці загальносоюзні акти не суперечать Конституції і законам України.

Закони втрачають дію:

  • після закінчення строку, на який вони були ухвалені;
  • у разі зміни обставин, на які вони були розраховані;
  • у разі прямого скасування (призупинення дії) даного закону іншим законом або спеціально призначеним актом (в Україні закон може бути скасований рішенням Конституційного Суду у разі визнання його невідповідності Конституції України);
  • у разі фактичного скасування, коли ухвалений новий закон з того самого питання, а старий формально не скасований.