Теорія держави та права

59. Застосування норм права, як особлива форма їх реалізації

Якщо додержання, виконання і використання пов’язані з діями громадян, громадських організацій, комерційних об’єднань (корпорацій), то застосування норм права здійснюється державними органами і посадовими особами, і тільки у певних ситуаціях - громадськими організаціями.

Громадяни не можуть бути суб’єктами застосування норм права. У разі, якщо державний орган передає частину своїх повноважень окремим фізичним особам, то в процесі реалізації норм права вони виступають не як фізичні особи, а як представники цього державного органу.

Правозастосування потрібне в тих випадках, коли юридична норма не може бути реалізована без владного сприяння органів держави. До таких випадків можна віднести наступні:

а) коли необхідно офіційно встановити юридично значущі обставини (визнання громадянина в судовому порядку померлим або безвісно відсутнім);

б) коли передбачені юридичними нормами права і обов’язки виникають лише після ухвалення владного рішення державного органу про наділення одних учасників правовідносин суб’єктивними юридичними правами і покладення на інших суб’єктивних юридичних обов’язків (наказ про зарахування абітурієнта до вузу; право на пенсію);

в) коли існує наявність перешкод у здійсненні права (неповернення боргу, або незаконне звільнення);

г) при прийнятті державного рішення, що має правову значущість, наприклад (призначення виборів чи референдуму, призов на дійсну військову службу);

д) у разі правопорушень, тобто коли не виконуються обов’язки, існують перешкоди для здійснення права і необхідно вдатися до примусових заходів (наприклад, стягнення штрафу, конфіскація майна);

ж) коли є спір про право (у майнових відносинах, при оподатковуванні) і сторони самі не можуть виробити узгоджене рішення, чи встановити наявність або міру суб’єктивних прав і юридичних обов’язків (поділ майна між подружжям, вирішення спорів між учасниками цивільного договору) і ін.

Ознаки правозастосування:

1) особливий суб’єкт - спеціально уповноважений державний орган (посадовець).

Як виняток це може бути суспільний орган (по уповноваженню держави профспілки застосовують деякі норми трудового законодавства). Не можуть застосовувати норми права громадяни;

2) має державно-владний характер;

з) є діяльністю по винесенню індивідуально-конкретних розпоряджень;

1) виступає формою управлінської діяльності держави;

2) здійснюється в певних процедурних формах: порядок застосування права регламентований спеціальними (процедурними) юридичними нормами.

В системі права є цілі процедурні галузі - цивільно-процесуальне право; кримінально-процесуальне право; адміністративно-процесуальне право;

3) є складним, стадійним процесом;

4) має творчий характер;

5) результати правозастосування оформлюються індивідуальним юридичним актом - актом застосування права.

З урахуванням відмічених ознак: правозастосування - це державно-владна, організуюча діяльність компетентних державних органів чи посадових осіб, що здійснюється в спеціальному процедурно-процесуальному порядку, яка полягає в індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб’єктів і конкретних життєвих випадків та завершується прийняттям індивідуального рішення (акту застосування норм права).

Функції застосування права - це основні напрямки впливу правозастосовчої діяльності на вольові суспільні відносини, в яких розкривається їх місце та роль в механізмі правового регулювання. Як і функції права, функції правозастосовчої діяльності слід розглядати в трьох площинах:

  • загально соціальна функція правозастосовчої діяльності проявляється в тому, що на рівні індивідуально-конкретних правових приписів вона виступає в якості однієї із форм соціального управління;
  • спеціально-юридичні функції застосування права, які розрізняються в залежності від місця і ролі в механізмі правового регулювання на:

а) індивідуально-регулятивну (правонаділююча) функцію, сутність якої полягає в головному елементі змісту застосування права - в правозастосовчій конкретизації;

б) правоохоронну функцію, яка полягає в тому, що правоохоронна діяльність служить засобом захисту прав і законних інтересів суб’єктів, сприяє відновленню порушеного права, компенсації за завдану шкоду.

Акт застосування права, у випадку скоєння правопорушення є однією з підстав для притягнення до юридичної відповідальності, накладення стягнення чи покарання;

в) правопоновлюючу функцію, вона розкриває особливості процесу застосування права в тих випадках, коли в законодавстві наявні прогалини.

В теорії права виділяють дві основні форми застосування права - оперативно-виконавчу і правоохоронну.

Оперативно-виконавча форма застосування права, або інакше - позитивне правозастосування - це владна оперативна діяльність державних органів по реалізації приписів норм права шляхом створення, зміни чи припинення конкретних правовідносин на основі цих норм із безпосередньою метою їх реалізації.

У даному випадку застосовується диспозиція норми права, яка має не забороняючий, а позитивний зміст.

Правоохоронна діяльність (юрисдикційне правозастосування) - це діяльність компетентних органів по охороні норм права від будь-яких порушень, вирішення справ про правопорушення шляхом застосування правових санкцій або відмови у їх застосуванні, а також прийняття спеціальних заходів по попередженню порушень в майбутньому.

Інколи виділяють третю форму застосування права - контрольно-наглядову.

Контрольно-наглядова форма застосування права витікає із особливостей компетенції і форм діяльності органів, уповноважених на здійснення функцій контролю і нагляду, таких як прокуратура, профспілки, різні інспекції, галузеві і позавідомчі контрольно-наглядові органи (КРУ).