Теорія держави та права

60. Стадії застосування норм права

Правозастосовча діяльність являє собою складний процес, що складається з ряду послідовних дій - стадій. В юридичній літературі відсутня єдина думка про кількість стадій застосування. Найбільш переконливою є думка про наявність трьох стадій:

  • Встановлення фактичних обставин справи;
  • Встановлення юридичної основи справи;
  • Прийняття рішення по справі
  1. Встановлення фактичних обставин справи

Застосування юридичних норм, як вже відзначалося, спрямоване на забезпечення їхньої реалізації стосовно конкретного випадку, що складається з визначених фактів. Ці факти і утворюють фактичну основу застосування норм права. Саме тому особи, що застосовують правові норми, повинні в першу чергу відібрати і чітко виділити ті факти, що необхідні для вірного вирішення юридичної справи; потім провести ретельний аналіз і оцінку зазначених фактів.

Встановлення фактичних обставин справи повинно бути обґрунтованим, повним і законним. Від цього залежить вірність застосування норм права.

Обґрунтованість і повнота встановлення обставин справи досягається шляхом глибокого і всебічного дослідження фактів, встановлення їхньої істинності і об’єктивної достовірності. Щоб встановити об’єктивну істину по справі, факти аналізуються в їх причинно-наслідковій залежності.

Важливо також мати на увазі, що правозастосовчими органами досліджуються не абсолютно всі факти, характерні для даного випадку а тільки ті, котрі мають безпосереднє відношення до вирішення юридичної справи. Іншими словами, фактичні обставини встановлюються в співвідношенні з тією нормою права, що застосовується до даних обставин. Потрібно мати на увазі, що як обставини можуть бути різними, так і факти що потребують встановлення та аналізу теж бувають різні.

Так, при дослідженні обставин конкретної кримінальної справи в першу чергу повинні бути встановлені наступні факти:

  • хто скоїв злочин;
  • коли і де він був скоєний;
  • яким способом;
  • які мотиви скоєння злочину;
  • наслідки скоєння злочину;
  • характер вини і т.і.

Факти, що мають юридичне значення, встановлюються за допомогою:

  • показів свідків;
  • результатів огляду місця події, різних експертиз (трасологічної - вивчення і фіксація слідів, судово-балістичної - виявлення, фіксація та дослідження слідів зброї, які утворюються при скоєнні злочинів із застосуванням зброї, генетичної і ін.);
  • дослідження документів, предметів і інших даних.

Наприклад, при виникненні цивільно-правового спору - необхідно дослідити обставини укладення угоди, її зміст, дії вчинені для її виконання, взаємні претензії сторін і т.і. Ці дані встановлюються в передбаченому законом порядку і називаються юридичними доказами.

2. Вибір і аналіз норми права, що підлягає застосуванню до досліджуваних фактичних обставин

Після встановлення юридичного значення розглянутих обставин справи починається друга стадія застосування норм права. На цій стадії правозастосовчий орган насамперед вирішує питання, на підставі якої норми повинна вирішуватися справа яка підлягає розгляду. Вибрати норму - означає дати правову кваліфікацію (оцінку) фактичним обставинам справи. Це відбувається шляхом порівняння юридичного факту з обставинами передбаченими гіпотезою норми, яка вибрана для порівняння. Далі необхідно встановити автентичність (істинність) її тексту з точки зору законності, перевірити, чи не допущено в тексті помилок, чи не змінена дана норма. При цьому слід користуватися текстом, опублікованим в офіційному виданні. Більш того, необхідно керуватися останньою редакцією офіційного видання з усіма змінами і доповненнями на день застосування норми права. Тут же правозастосовчий орган повинен визначити, чи не суперечить вибрана норма законові та іншим нормативним актам. Аналіз вибраної правової норми включає ретельну перевірку її дії в часі, в просторі і по колу осіб.

Це означає, що правозастосовчий орган повинен точно встановити:

  • чи діє норма в той момент, коли на її основі потрібно вирішити конкретну справу;
  • чи діє вона на тій території, де ця справа повинна бути розглянута;
  • чи поширюється дія даної норми на осіб, у відношенні яких вона повинна бути застосована.

При виборі і аналізі правової норми інколи виявляється, що даний випадок регулюється декількома нормами, котрі не співпадають або навіть суперечать одна одній за своїм змістом. У даному випадку має місце колізія правових норм. Яким же чином вирішуються колізії між правовими нормами? Яку з норм компетентний орган повинен застосувати до обставин справи? Існують наступні правила вирішення колізій у правозастосовчій діяльності:

1) якщо існує колізія між нормами, що прийняті різними правотвор- чими органами, то застосовується норма вищого органу;

2) при протиріччі між нормами, прийнятими одним і тим самим органом, але в різний час, застосовується норма, що прийнята пізніше;

3) у випадку колізії між загальною і спеціальною нормою, застосовується остання.

В обов’язок компетентного органу на даній стадії входить з’ясування (тлумачення) норми яка застосовується, а також подолання прогалин в праві шляхом застосування права за аналогією.

3. Винесення рішення компетентним органом і доведення цього рішення до зацікавлених осіб і організацій

Це завершальна і основна стадія процесу застосування норми права.

Встановлення фактичних обставин, а також вибір і аналіз правової норми готують видання компетентним органом індивідуального правового акта (наприклад вироку чи ухвали суду, наказу посадової особи).

Перед винесенням конкретного рішення необхідно переконатися, що обставини справи досліджені вірно і з достатньою повнотою, що застосовувана норма права відноситься саме до даного випадку.

На підставі такого переконання компетентний орган виносить владне рішення, після чого повідомляє його зацікавленим особам і організаціям. На цьому процес застосування норми права закінчується - починається реалізація акту застосування норми права, тобто конкретних прав і обов’язків, визначених цим актом.