Теорія держави та права

62. Поняття та види правозастосовчих актів

Діяльність компетентних органів завершується виданням акта застосування норм права. Він фіксує прийняте рішення, надає йому офіційне значення і владний характер.

Акт застосування права (правозастосовний акт) - це офіційний індивідуально-правовий акт-волевиявлення уповноваженого суб’єкта права, який містить індивідуальний державно-владний припис компетентного органу, що встановлює, змінює чи відміняє на основі юридичних норм - права та обов’язки учасників конкретних правовідносин чи міру відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення.

Якими ж основними ознаками характеризуються акти застосування?

По-перше, акт застосування норми права має владний характер (представляє собою категоричне, офіційно - власне, обов’язкове для виконання рішення) і при цьому охороняється примусовою силою держави.

Конкретні приписи, що містяться в ньому, мають обов’язкове значення для всіх, до кого вони відносяться, і в необхідних випадках можуть бути реалізовані примусовим шляхом. Наприклад, рішення суду про притягнення громадянина до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі на відповідний строк.

По-друге, акт застосування - це індивідуальний правовий акт. Він відноситься до відповідно встановленого кола осіб. Правозастосовчий акт має силу тільки для даного випадку і на подібні випадки не поширюється.

Цим він відрізняється від нормативно-правових актів, що містять правові норми, та мають загальний характер.

Норми права регулюють безліч однотипних випадків і поширюються на всіх осіб, що знаходяться в сфері їхньої дії (конкретно не визначених). Вони розраховані на кількаразове застосування.

Індивідуальні правові акти не містять правових норм. Вони тільки конкретизують загальні розпорядження стосовно до окремих осіб або організацій і мають разове значення. В силу цього акти застосування норм права до джерел права не відносяться.

По-третє, правозастосовчі акти повинні бути законними, виноситися в суворій відповідності із законом, спиратися на визначені норми права. Так, вирок суду про призначення покарання особі, що скоїла злочин, може виноситися тільки на підставі норм кримінального права. Якщо акт застосування не відповідає законові, він повинен бути скасований.

По-четверте, акти застосування норм права видаються у чітко встановленій законом формі (наказ, вирок, ухвала, постанова, протокол, рішення - в разі коли це письмовий акт); містить реквізити (назву, підпис, дату), точне найменування та сувору структуру (вступна частина, описуюча частина, мотивуюча та результативна частини);

По-п’яте, приймається виключно на основі нормативно-правового акта та спирається певну норму права;

По-шосте, може бути оскаржений та опротестований будь-ким із зацікавлених осіб.

Акти застосування права мають загальні риси з нормативно-правовими актами:

а) є як правило письмовими актами - документами;

б) походять від держави;

в) володіють юридичною силою (породжують правові наслідки, захищаються державою).

В той же час вони істотно розрізняються: якщо нормативно-правові акти містять державно-владні розпорядження загального характеру, то змістом правозастосовчих актів є індивідуальні (конкретизовані по суб’єктах, їх правам і обов’язкам) владні розпорядження.

Класифікація актів застосування проводиться за різними підставами:

1. По формі зовнішнього виразу:

Акти - документи, рішення компетентного органу, яке має письмовий вигляд. Вони мають різну структуру:

  • вступну частину - розпорядження, ухвала, рішення, вирок;
  • констатуючу частину - опис, характеристика і аналіз фактів, а також висновки, джерела, докази, які їх підтверджують;
  • мотивуючу - посилання на правову норму, яка обґрунтовує саме таку юридичну оцінку;
  • регулятивну - виклад самого правила поведінки індивідуального характеру, а також підпис відповідальної посадової особи чи кількох таких осіб.

Акти - документи можуть бути як правило двох видів:

• письмові

а) як окремий документ (вирок суду)

б) резолюція на матеріалах справи (затвердження прокурором обвинувачу вального вироку);

  • усні ( виклик понятих чи свідків по телефону);

Акти дії

  • словесні акти дії - це наприклад усні розпорядження керівника органу, які він віддає підлеглим;
  • конклюдентні акти дії - здійснюються за допомогою певних жестів, які явно і наочно виражають рішення суб’єкта застосування права (жести регулювальника на нерегульованому перехресті чи попередження про застосування зброї);

2. За способом прийняття:

  • колегіальні
  • одноособові

3. За юридичною формою

  • укази
  • постанови
  • розпорядження
  • накази
  • протести
  • вироки
  • подання
  • рішення

4. За юридичними наслідками:

  • правовстановлюючі (наказ про присвоєння рангу чи звання);
  • правоконстатуючі (свідоцтво про смерть);
  • правоприпиняючі (протест прокурора на незаконне взяття під варту);
  • правовідмінюючі (скасування наказу про дисциплінарне покарання);
  • правозмінюючі (зміна міри запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд);

5. За характером індивідуальних велінь:

  • дозволяючі
  • зобов’язуючі
  • забороняючі

6. В залежності від суб’єктів прийняття:

  • Акти державних органів влади (органів виконавчої влади; правоохоронних органів; органів державного контролю; судових органів);
  • Акти недержавних органів (рішення органів місцевого самоврядування);

7. За характером правового впливу:

  • Регулятивні - які встановлюють конкретні юридичні права і обов’язки в зв’язку з правомірною поведінкою суб’єкта правовідносин (наказ про звільнення з посади за власним бажанням чи переведення на іншу посаду, рішення органа про призначення пенсії і т.і.);
  • Охоронні - які видаються в зв’язку із скоєним суб’єктом правопорушенням (вирок суду; протест прокурора на постанову слідчого про припинення кримінальної справи; постанова слідчого про притягнення підозрюваного в якості обвинуваченого);

8. За предметом правового регулювання:

  • акти конституційно-правові;
  • акти адміністративно-правові;
  • акти кримінально-правові;
  • акти цивільно-правові та ін.

9. За часом дії:

  • Одноразові (накладання стягнення у вигляді штрафу);
  • Триваючі (реєстрація шлюбу, призначення пенсії).

Відмінність нормативних актів від актів застосування.

  • приймається саме на основі нормативного;
  • конкретизує норму права, яка міститься в нормативному акті, відповідно до індивідуальних ситуацій, конкретних правових відносин;
  • носить персоніфікований (індивідуально-визначений) характер;
    • не є джерелом (формою) права і розрахований лише на одноразове використання;
    • виступає юридичним фактом для виникнення, зміни або припинення відповідних правовідносин.

Між ними є і загальні риси:

  • це правові акти;
  • виступають владними за своїм характером документами;
  • приймаються і забезпечуються компетентними (насамперед державними) органами.

Правозастосування буває двох видів - позитивне і юрисдикційне.

Позитивне правозастосування - це те, яке здійснюється не з приводу правопорушення, а як обов’язкова умова нормальної реалізації деяких регулятивних норм. В порядку позитивного правозастосування відбувається, наприклад, призначення пенсії, обмін житлових приміщень, виділення земельної ділянки. По-іншому можна сказати, що позитивне застосування - це застосування диспозицій правових норм.

Юрисдикційне правозастосування - здійснюється шляхом застосування санкцій, які містяться в охоронних нормах, у разі порушення диспозицій регулятивних норм. Таким чином, позитивне застосування має місце завжди, але не для всіх норм права, а юрисдикційне може торкнутися будь-якої юридичної норми, але лише у разі її порушення.