Теорія держави та права

63. Правові обмеження, стимули та заохочення

Розглянемо спочатку поняття правового обмеження, а потім дамо його ознаки, та приведемо види обмежень.

Правове обмеження - це правова заборона протизаконного діяння, що створює умови для задоволення інтересів контрсуб’єкта і суспільних інтересів по охороні та захисту.

Загальні ознаки реалізації правових обмежень:

1) вони пов’язані з несприятливими умовами (загроза або позбавлення певних цінностей) для здійснення власних інтересів суб’єкта, бо направлені на їх заборону і одночасно на задоволення інтересів іншої сторони і суспільних інтересів по охороні та захисту;

2) повідомляють про зменшення об’єму можливостей, свободи, а також, і прав особи, що досягається за допомогою обов’язків, заборон, покарань і т.п.;

3) позначають собою негативну правову мотивацію;

4) припускають зниження негативної активності;

5) направлені на захист суспільних відносин, виконують функцію їх охорони. Види правових обмежень:

  • залежно від елементу структури норми права можна виділити:
  • юридичний факт - обмеження (гіпотеза);
  • юридичний обов’язок, заборону, припинення (диспозиція);
  • покарання (санкція);

залежно від предмету правового регулювання виділяють: конституційні, цивільні, екологічні і інші подібні обмеження;

залежно від обсягу виділяють:

  • повні (обмеження дієздатності дітей);
  • часткові (обмеження дієздатності неповнолітніх у віці від 14 до 18 років);

залежно від часу дії виділяють:

  • постійні обмеження (встановлені законом виборчі обмеження);
  • тимчасові обмеження (позначені в акті про надзвичайне положення);

залежно від змісту виділяють:

  • матеріально-правові (позбавлення премії) і
  • морально-правові (догана) обмеження.

Правовий стимул - це правове спонукання до законослухняної поведінки, що створює для задоволення власних інтересів суб’єкта режим сприяння.

Загальні ознаки реалізації правових стимулів:

1) вони пов’язані із сприятливими умовами для здійснення власних інтересів особи, оскільки виражаються в обіцянці або наданні цінностей, а іноді у відміні або зниженні міри позбавлення цінностей (наприклад, відміна або зниження міри покарання є стимул);

2) повідомляють про розширення обсягу можливостей, свободи, бо формами прояву правових стимулів виступають суб’єктивні права, законні інтереси, пільги, заохочення;

3) визначають позитивну правову мотивацію;

4) припускають підвищення позитивної активності;

5) направлені на впорядковану зміну суспільних відносин, виконують функцію розвитку соціальних зв’язків. У цих ознаках полягає їх необхідність і соціальна цінність. Види правових стимулів.

залежно від елементу структури норми права можна виділити:

  • юридичний факт - стимул (гіпотеза);
  • суб’єктивне право, законний інтерес, пільгу (диспозиція);
  • заохочення (санкція);

залежно від предмету правового регулювання виділяють: конституційні, цивільні, екологічні та інші стимули;

залежно від обсягу виділяють:

  • основні (суб’єктивне право), • часткові (законний інтерес) і • додаткові (пільга) стимули;

залежно від часу дії виділяють:

  • постійні стимули (право на власність)
  • тимчасові стимули (разова премія);

залежно від змісту виділяють:

  • матеріально-правові (зарплата)
  • морально-правові (подяка) стимули

Правові заохочення - це форма і міра юридичного схвалення добровільної, заслуженої поведінки, внаслідок чого суб’єкт винагороджується, для нього наступають сприятливі наслідки.

Заслуга є підставою для правового заохочення і однією з головних його ознак.

Заслуга - це добросовісний, правомірний вчинок, пов’язаний із значним перевиконанням суб’єктом своїх обов’язків або з досягненням їм загальновизнаного корисного результату і таким, що є підставою для застосування заохочення. Заслуга характеризується наступними рисами:

1) вона пов’язана з соціально-активною поведінкою, із здійсненням позитивних обов’язків;

2) це добросовісне відношення особи до виконання свого обов’язку;

3) це правомірна поведінка, що не суперечить юридичним нормам;

4) вона пов’язана із значним перевиконанням особою своїх обов’язків або з досягненням їм загальновизнаного корисного результату (перевиконання означає поведінку, що втілюється в суспільно корисному діянні, що перевершує по своїх масштабах підсумки звичайних дій);

5) є підставою для застосування заохочувальних заходів точно так, як і підставою для застосування заходів покарання виступають правопорушення (більш того, характер і ступінь заслуг визначають вид заохочення).