Теорія держави та права

70. Структура правовідносин

Система (організованість) правовідносин розкривається через їх структуру.

Структура правовідносин - це основні елементи правовідносин (суб’єкти) і доцільний спосіб зв’язку між ними на підставі суб’єктивних юридичних прав, обов’язків, повноважень і відповідальності з приводу соціального блага або забезпечення будь-яких інтересів.

Термін “структура” правовідносин є більш вірним, оскільки термін “склад” лише фіксує їх елементи без вказівки на їх логічний взаємозв’язок.

Правовідносини є логічно пов’язаною конструкцією всіх елементів, де головними полюсами зв’язку є їх суб’єкти:

а) що реалізують суб’єктивні юридичні права та виконують юридичні обов’язки;

б) їх повноваження;

в) юридична відповідальність, як результат досягнення результату цього зв’язку.

До структури правовідносин як елементи традиційно включають:

а) суб’єктів (учасників) правовідносин:

Суб’єкт правовідносин - це завжди суб’єкт права, який реалізував свою правосуб’єктність і став учасником конкретного правового відношення.

Індивід, щоб бути суб’єктом права в даній державі, не обов’язково повинен бути громадянином цієї держави. Правосуб’єктністю володіють і іноземні громадяни, і особи без громадянства, які зберігають здатність вступати у правовідносини, хоча і не в усі.

Індивідуальний суб’єкт права - це не тільки індивід, що виступає в юридичних зв’язках сам по собі, від свого власного імені. Він може займати певні позиції в колективному утворенні, виконуючи згідно з системою поділу праці, яка склалася, такі функції, котрі потребують юридичного закріплення і регулювання;

б) об’єкти правовідносин:

Об’єкт найтіснішим чином пов’язаний з інтересом уповноваженої сторони і являє собою те реальне благо, яке знаходиться в розпорядженні держави, на використання або охорону якого спрямовані суб’єктивне право та юридичний обов’язок. В названому вище визначенні об’єкта правовідносин говориться про задоволення інтересів уповноваженої сторони. Але в умовах сучасності, коли мова все частіше йде про правову державу, законність, забезпечення прав людини, слід було б дати ще одне визначення об’єкта правовідносин.

Об’єкти правовідносин - матеріальні, духовні та інші соціальні блага, які служать задоволенню інтересів і потреб громадян та їх організацій, з приводу яких суб’єкти правовідносин і здійснюють свої суб’єктивні права і юридичні обов’язки.

Питання про об’єкт правовідносин в юриспруденції поки не має однозначного трактування і викладена точка зору не є загальновизнаною. З протилежної цій точці зору позиції, об’єктом права власності, наприклад, завжди є річ. Власник володіє, користується і розпоряджається матеріальними предметами, які йому належать.

Об’єктом правовідносин можуть виступати предмети духовної творчості. Наприклад, об’єктом авторського права є створений автором витвір. Таким чином, особисті немайнові блага (продукти інтелектуальної творчості) виступають в якості об’єкта суб’єктивного права. Об’єктом можуть бути і різноманітні блага. Так, згідно зі статтею 31 Конституції України охороняються законом таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

У ряді випадків інтереси учасників правовідносин (або інтереси суспільства, котрим служить діяльність державної організації) задовольняються безпосередньо самою дією зобов’язаної особи, ця дія виступає в силу цього об’єктом правовідносин.

Нарешті, об’єктом правовідносин можуть виступати не самі дії, а їх результати. Наприклад, виконання договору підряду (при замові портрета художнику, виготовлення індивідуальної речі - костюму, проведення ремонтних робіт, тощо) оцінюється не по тому, як виконувалась робота, а по тому, яким виявився її результат.

в) зміст правовідносин:

  • юридичний зміст - суб’єктивні юридичні права і обов’язки;
  • фактичний зміст-правомірна поведінка, якою реалізуються права і обов’язки.