Теорія держави та права

71. Зміст правовідносин

Зміст правовідносин - це конкретна поведінка суб’єктів правовідносин та її юридичне закріплення нормами права у вигляді суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Зміст - це суб’єктивні права, обов’язки, повноваження, відповідальність суб’єктів правовідносин. Щодо структури змісту - то це спосіб взаємозв’язку, що виникає на підставі суб’єктивних прав, юридичних обов’язків, а також повноважень та відповідальності.

Структура змісту правовідносин утворює не зв’язок її змістовних елементів (суб’єктивних прав, обов’язків, повноважень, відповідальності), а той правовий зв’язок, який виникає на їх підставі з приводу домагання чогось. Інакше кажучи, це юридичне взаємне становище суб’єктів, яке визначає, формує їх поведінку через кореспондуючі один одному права і обов’язки заради задоволення їх інтересів.

Структура змісту:

  • фактичний - це реально здійснені учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію їх суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. Учасники правовідносин набувають суб’єктивних прав і юридичних обов’язків для того, щоб реалізувати їх в своїх діях;
  • юридичний (суб’єктивне право та юридичний обов’язок).

Ознаки суб’єктивного юридичного права:

1) можливість певної поведінки; 2) можливість, яка належить суб’єкту права - правомочному; 3) надається з метою задоволення інтересів правомочного; 4) існує у правовідносинах; 5) є мірою можливої поведінки, порушення якої є зловживання правом; 6) існує лише відповідно до суб’єктивного юридичного обов’язку; 7) встановлюється, юридичними нормами; 8) забезпечується (гарантується) державою.

Суб’єктивне право - це вид і міра можливої поведінки суб’єкта, що забезпечується (охороняється, захищається) з боку держави.

Суб’єктивне право - індивідуалізація права об’єктивного. Якщо останнє - міра (норма) свободи як загальний масштаб поведінки, то суб’єктивне право - масштаб (норма) свободи конкретного індивіда, який знаходиться у правовідносинах з іншими індивідами.

Структура суб’єктивного права - це його будова, яка виражається у зв’язку елементів - юридичних можливостей (правомочностей), наданих суб’єкту.

Правомочність - складова частина змісту суб’єктивного права, що становить конкретну юридичну можливість, яка надається правосуб’єктній особі з метою задоволення її інтересів.

Структура суб’єктивного права:

  1. Можливість самого носія суб’єктивного права діяти певним чином;
  2. Можливість вимагати належної поведінки від зобов’язаного суб’єкта;
  3. Можливість звернутись до компетентних суб’єктів з метою охорони чи захисту суб’єктивного права і примусового забезпечення юридичного обов’язку.

Не слід ототожнювати суб’єктивне право і правомочність, оскільки суб’єктивне право:

а) може бути до виникнення правомочності, існувати незалежно від його виконання. Правомочність є наслідком суб’єктивного права. Наприклад, кожна людина має право на вищу освіту, але не всі молоді люди вчаться, багато хто працює, займаються бізнесом, тощо. Однак вони не позбавлені права на вищу освіту, хоча й не використовують його;

б) є ширшим за конкретну правомочність. Суб’єктивне право реалізується через конкретні правомочності. Наприклад, суб’єктивне право власності реалізується через три правомочності: право володіння, право користування, право розпорядження певним майном.

Якщо звернутися до галузевого змісту суб’єктивного права, то можна виділити низку специфічних правомочностей, які воно містить. Наприклад, у галузі кримінального права є такі правомочності: давати пояснення за пред’явленим обвинуваченням; вимагати виконання іншою стороною (органом дізнання, прокурором, слідчим, судом) відповідного юридичного обов’язку; скаржитися на дії і рішення особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду.

Види суб’єктивних прав:

  • громадянські
  • політичні
  • економічні
  • соціальні
  • сімейні
  • екологічні
  • культурні
  • особисті права та ін.

Юридичний обов’язок - це вид і міра належної поведінки суб’єкта права.

Ознаки суб’єктивного юридичного обов’язку:

1) необхідність (повинність) певної поведінки; 2) обов’язок, що належить суб’єкту права - правозобов’язаному; 3) покладається з метою задоволення інтересів правомочної особи; 4) існує у правовідносинах; 5) є мірою належної поведінки; 6) існує лише відповідно до суб’єктивного юридичного права; 7) встановлюється юридичними нормами; 8) забезпечується (гарантується) державою.

Юридичний обов’язок має три основні форми, які є його структурою, а саме:

  • утримання від заборонених дій (пасивна поведінка);
  • здійснення конкретних дій (активна поведінка);
  • необхідність мати певні обмеження в правах, а саме особистого, майнового або організаційного характеру, або говорячи іншими словами - необхідність нести відповідальність за невиконання, чи неналежне виконання покладеного на особу обов’язку. В якості прикладу обов’язків можна розглянути обов’язки передбачені Конституцією України:

а) неухильне додержання Конституції та законів України;

б) не посягання на права та свободи, честь і гідність інших людей;

в) сплата податків і зборів у порядку і розмірах, встановлених законом;

г) подання щорічно до податкової адміністрації декларації про майновий стан та доходи за минулий рік;

д) не заподіювання шкоди природі, культурній спадщині та відшкодування завданих збитків;

ж) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України;

з) шанування державних символів України;

к) відбування військової служби відповідно до закону.

Останній обов’язок може з часом бути відмінений, в тому разі, коли комплектування армії перейде повністю на контрактну основу.

Взаємозв’язок суб’єктивного права та юридичного обов’язку може мати різноманітний характер. У більшості випадків суб’єктивному праву одного суб’єкта відповідає юридичний обов’язок іншого певного суб’єкта - учасника певних правовідносин. Так, праву суб’єкта на отримання закордонного паспорту відповідає обов’язок відповідного підрозділу паспортної служби видати його, у разі звернення суб’єкта з метою його отримання.

Однак існують такі суб’єктивні права (право власності, авторське право), які забезпечуються пасивними обов’язками невизначеного кола осіб (або всіх осіб). Наприклад, авторському праву певної особи відповідає обов’язок всіх інших осіб не претендувати на це право.

Правовідносини виникають, змінюються і припиняються, їх зміст - права та обов’язки - реалізуються для досягнення поставлених сторонами цілей. Вся ця діяльність правових відносин безперервно пов’язана з настанням різних наслідків, які мають юридичне значення.