Теорія держави та права

73. Поняття та види суб’єктів права

Суб’єкти права-це особа чи організація, за якими держава визнає здатність бути носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Розуміння механізму дії права припускає розрізнення понять “суб’єкт права” і “суб’єкт правовідносин”. Суб’єкти права - це потенційні учасники правовідносин, це особи, які лише можуть бути носіями юридичних прав і обов’язків.

Суб’єкт правовідносин - це суб’єкт права, який вже реалізував свою правосуб’єктність і став учасником конкретного правового відношення. Будь-який суб’єкт правовідносин - це завжди суб’єкт права (без цього він просто не зміг би стати таким), але не всякий суб’єкт права — учасник тих або інших конкретних правовідносин.

Для того, щоб суб’єкт права перетворився на суб’єкта правовідносин, повинні з’явитися певні юридичні факти, які “запускають” в дію відповідну представницько-зобов’язуючу норму (норми) і вона вже, в свою чергу, покладає на даних суб’єктів права юридичні обов’язки і надає їм суб’єктивні юридичні права, роблячи їх тим самим учасниками правовідносин, що виникли.

Суб’єкти права, таким чином, разом з нормами права і юридичними фактами, є однією з передумов (необхідних умов) виникнення і існування правовідносин.

Оскільки суб’єкт правовідносин - це завжди і суб’єкт права, то його загальну характеристику потрібно пов’язувати з правосуб’єктністю (правоздатністю, дієздатністю, деліктоздатністю) і правовим статусом.

Суб’єктами права можуть бути:

Фізичні особи:

  • громадяни
  • іноземні громадяни
  • особи без громадянства (апатріди)
  • особи з подвійним громадянством (біпатріди).

Соціальні спільності:

  • народ
  • нація
  • населення регіону
  • трудові колективи.

Організації:

Державні організації - це державні установи, які займаються соціально-культурною діяльністю не пов’язаною з владними повноваженнями і знаходяться на державному бюджеті, та державні підприємства, які займаються господарською діяльністю. Недержавні організації (діють не тільки в господарській сфері але і у сфері політики (політичні партії), захисту прав громадян (профспілки, юридичні консультації).

Всі вказані учасники правовідносин, за винятком фізичних осіб, для того щоб бути суб’єктом цивільних правовідносин, повинні бути наділені певними ознаками, які притаманні юридичній особі.

Юридичною особою - згідно ст. 80 ЦК України, є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Ознаками її є:

а) Організаційна єдність - це, як правило, колективне утворення людей - організація, для якої характерна:

  • внутрішня структура;
  • функціональна диференціація;
  • статут;

б) наявність відокремленого майна — яке, по-перше відокремлене від майна членів трудового колективу, по-друге, від майна держави чи автономного утворення, територіальної громади, по-третє, від майна інших організацій.

Правовою формою майнового відокремлення державних підприємств є право повного господарського відання належним їм майном, а державних установ і казенних підприємств - право оперативного управління (ст. 37 та 39 закону “Про власність”);

в) виступ у цивільному обороті від свого імені - кожна юридична особа має своє найменування, та від власного імені набуває майнових та особистих немайнових прав і несе обов’язки, вступаючи в різні цивільно-правові відносини з іншими організаціями та громадянами;

г) здатність нести самостійну майнову відповідальність - тобто мова йде про відповідальність по своїх зобов’язаннях у вигляді відшкодування кредиторові завданих збитків.

При цьому необхідно враховувати, що відповідальність може бути як згідно договору (її підставою є невиконання чи неналежне виконання договору і вона може виражатися у формі відшкодування збитків; стягнення неустойки (штраф чи пеня) - в тому разі коли вона встановлюється договором; втрати завдатку - у вигляді грошей чи рухомого майна та ін.), так і позадоговірною (настає у випадках, коли здійснюються протиправні дії по відношенню до особи при відсутності між ними договору).

В разі коли учасниками правовідносин є декілька осіб, то в залежності між розподілу між ними обов’язку у вигляді санкції за порушення - розрізняють наступні види відповідальності:

  • дольова - має місце в тих випадках, коли кожен з боржників відшкодовує збитки завчасно визначеній мірі.
  • солідарна (ст. 96 ЦК України) - її несуть особи, які створюють юридичну особу, за зобов’язаннями, що виникли до її державної реєстрації. Виконання солідарного обов’язку повністю одним з боржників, звільняє інших від відповідальності перед кредитором.

Однак ця особа має право зворотної вимоги (регресу) до кожного з боржників в рівній долі, якщо інше не встановлено законом чи договором.

  • субсидіарна - додаткова (ст. 619 ЦК України) - настає в тому випадку, коли є як основний так і додатковий боржник (наприклад у випадку завдання шкоди особою у віці від 15 до 18 років обов’язок відшкодувати збитки покладається на цю особу, однак у разі відсутності у неповнолітньої особи необхідних коштів - відшкодування збитків покладається на її батьків чи піклувальників.

д) здатність бути позивачем або відповідачем у суді - у зв’язку з участю юридичної особи у майнових та особистих немайнових відносинах, на неї покладається цивільно-правова відповідальність за порушення зобов’язань чи завдання майнової шкоди, що визиває необхідність звернення до суду.