Теорія держави та права

74. Правосуб’єктність учасників правовідносин

У кожній галузі права є спеціальні норми, призначення яких - встановити коло суб’єктів права, які підпадають під дію норм даної галузі.

Робиться це шляхом переліку ознак, вказівки на якості, якими суб’єкти повинні володіти, щоб виступити в ролі адресатів норм галузі.

Наявність у особи такої суспільно-юридичної якості, як правосуб’єктність, надає їй юридичну можливість вступати в правовідносини, ставати носієм конкретних юридичних прав і обов’язків.

Правосуб’єктність є суспільно-юридичною властивістю осіб: вона має дві сторони - суспільну і юридичну.

Суспільна сторона правосуб’єктності виражається в тому, що ознаки суб’єктів права законодавець не може обирати довільно - вони диктуються, як самим життям, так і потребами і закономірностями суспільного розвитку. Юридична ж її сторона полягає в тому, що ознаки суб’єктів права обов’язково повинні бути закріплені в юридичних нормах.

У теорії права є достатньо обґрунтована точка зору, яка полягає в тому, що правосуб’єктність може розглядатися як свого роду суб’єктивне юридичне право - “право на право”.

Правосуб’єктність також є певною юридичною можливістю. Причому такою, що реально впливає та здійснює регулятивну дію на поведінку суб’єктів права. Правосуб’єктність фізичних осіб (індивідуальних суб’єктів правовідносин) - це передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин.

Правосуб’єктність юридичних осіб (колективних суб’єктів правовідносин) - це правоздатність і дієздатність державних і недержавних організацій: державних органів, державних підприємств і установ, громадських об’єднань, комерційних (господарських) корпорацій, релігійних організацій та ін.

У складі правосуб’єктності розрізняють правоздатність і дієздатність.

Правоздатність - це передбачена правом здатність (можливість) індивіда мати суб’єктивні юридичні права і виконувати юридичні обов’язки. Правоздатність виникає з моменту народження і припиняється зі смертю особи.

Таким чином, може бути достатньо однієї правоздатності, щоб виступити стороною в правовідносинах. Так, загальна цивільна правоздатність індивіда виникає у момент його народження, і учасником цивільно-правового відношення (наприклад, правовідносини спадкоємства) може бути немовля, чи навіть ненароджена дитина.

У правовій теорії і на практиці розрізняють три основні види правоздатності:

  • Загальна правоздатність - це здатність будь-якої особи чи організації бути суб’єктом права як такого;
  • Галузева правоздатність - означає юридичну здатність особи чи організації бути суб’єктом права тієї чи іншої галузі права. У кожній галузі права строки її настання можуть бути неоднаковими;
  • Спеціальна правоздатність - здатність бути учасником правовідносин, що виникають у зв’язку із зайняттям певних посад (президент, суддя, член парламенту) чи приналежності особи до певної категорії суб’єктів права (працівники правоохоронних органів, робітники ряду транспортних засобів).

Дієздатність - це обумовлена правом здатність своїми власними діями (бездіяльністю) набувати суб’єктивних юридичних прав і обов’язків, здійснювати і припиняти їх.

Обсяг дієздатності залежить від ряду факторів:

а) від віку правоздатного суб’єкта - (громадянське повноліття - при досягненні відповідного віку особо стає дієздатною, політичне повноліття - має право обиратися та обов’язок звітувати перед виборцями, шлюбне повноліття);

б) від стану здоров’я суб’єкта:

  • опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані судом, з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи, недієздатними (ст. 39 ЦК України - якщо фізична особа внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та ( або ) керувати ними);
  • піклування (ст. 59 ЦК України) - встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена;

в) від рідства суб’єктів - це стосується шлюбно-сімейних відносин, а конкретно умов, які обмежують право для вступу у шлюб;

г) від релігійних переконань - віруючі, які є членами релігійних конфесій, мають відповідну посаду та за своїми релігійними поглядами не можуть застосовувати насилля чи користуватися зброєю.

Розмежування правоздатності і дієздатності характерно в основному для цивільного права (і то не для всіх суб’єктів - цивільна правосуб’єктність організацій єдина), оскільки правоздатність виникає з моменту народження, а дієздатність - по досягненні відповідного віку. Тобто мова йде про те, що:

  • Майнові права потрібні всім незалежно від віку та стану їхньої волі;
  • В сфері майнових правовідносин замість правоздатної але не дієздатної особи може виступати її законний представник.

Обсяг цивільної дієздатності може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (пункт 2 ст. 30 ЦК України), а підстави у ст. 36 ЦК України. Дієздатність не може бути для всіх однаковою, та залежить від віку громадян та стану психічного здоров’я.

Закон розрізняє кілька різновидів дієздатності:

1) повна - (ст. 34 ЦК України - з 18 років, а згідно ст. 36 ЦК України може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років та працює за працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини).

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. У цьому разі особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця;

2) часткова - згідно ст. 31 ЦК України такою дієздатністю наділені неповнолітні, які не досягли 14 років;

3) неповна - згідно ст. 32 ЦК України такою дієздатністю наділені особи у віці від 14 до 18 років. Неповна дієздатність характеризується тим, що за громадянином визнається право вчиняти не всі, а лише деякі дії, передбачені законом (самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами, бути засновником юридичних осіб, укладати договір банківського вкладу).

4) обмежена - обмеженою у дієздатності може бути як особа, що має неповну дієздатність, так і особа, що має повну дієздатність (ст. 36 ЦК України - суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, та у випадку якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим самим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких за законом вона зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище);

5) визнання фізичної особи недієздатною - (ст. 39 ЦК України - фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними).

Правоздатність і дієздатність - це дві сторони одного і того ж феномена - правосуб’єктності, яка за своєю природою є єдиною праводієздатністю.

Різновидом дієздатності є деліктоздатність, яка характеризується здатністю особи нести юридичну відповідальність (виконувати відповідні юридичні обов’язки) за скоєні правопорушення (делікти).

Щодо правосуб’єктності юридичних осіб (колективних суб’єктів правовідносин) - це правоздатність і дієздатність державних і недержавних організацій; державних органів; державних підприємств і установ; громадських об’єднань; комерційних (господарських) корпорацій; релігійних організацій та ін.

Юридична особа - це не будь-який колективний суб’єкт, а колективний суб’єкт у певній галузі діяльності - господарській, соціально-культурній, змістом цієї діяльності є товарно-грошові відносини, або участь у цивільному (майновому) обороті. Статусом юридичної особи комерційні і некомерційні організації наділяються за законом.

За характером діяльності юридичні особи можуть бути:

  • некомерційні (публічні)
  • комерційні (приватні)

Некомерційні особи - державні організації (державні підприємства) і установи (парламент, уряд, суд, міліція) - які спрямовують свою діяльність на задоволення тих чи інших невиробничих потреб: організаційно-управлінських, соціально-культурних, соціально-побутових та ін.

До некомерційних юридичних осіб належать споживчі кооперативи, громадські або релігійні організації, благодійні та інші фонди, а також інші об’єднання, передбачені законом.

Комерційні особи - комерційний банк, приватна фірма, акціонерне товариство - які спрямовують свою діяльність на одержання прибутку і фінансуються насамперед за свій рахунок. Вони переслідують приватні цілі та інтереси своїх членів: вкладників, пайовиків, акціонерів і можуть припинити своє існування з волі цих осіб (наприклад, оголосити себе банкрутом). Важливо встановити, яким є співвідношення правоздатності і дієздатності у юридичної особи? В юридичній науці тривалий час панувала думка про те, що правосуб’єктність юридичної особи відрізняється від правосуб’єктності фізичної особи. Вважалося, що у юридичної особи правоздатність і дієздатність виникають одночасно і не можуть бути обмежені, тоді як у фізичної особи правоздатність і дієздатність виникають якраз неодночасно і дієздатність обмежується.

Однак сформоване раніше уявлення про повний збіг правоздатності і дієздатності юридичної особи не виправдує себе в умовах трансформації суспільства до ринкових відносин. Виявилося, що юридична особа не завжди без будь-яких умов може використовувати ті права, які має. Дієздатність юридичної особи може змінюватися без зміни її правоздатності.

Так, підприємство боржник не має можливості реалізувати свої права на власний розсуд. Його дієздатність обмежується. Отже, правоздатність і дієздатність юридичної особи як суб’єкта правовідносин (наприклад, комерційної організації) не збігаються цілком, як не збігаються правоздатність і дієздатність фізичної особи. Правда, у колективних суб’єктів правовідносин (юридичних осіб) така розбіжність правоздатності і дієздатності є винятковою.