Теорія держави та права

76. Правова поведінка: поняття, ознаки

Поведінка людини є одним з видів людської діяльності для задоволення її потреб та досягнення певних особистих інтересів. Енциклопедичне розуміння поведінки людини: це система взаємопов’язаних дій, здійснюваних суб’єктами, що вимагають її взаємодії із середовищем з метою реалізації певної функції.

Правова поведінка - це передбачена нормами права соціально-значуща поведінка індивідуальних чи колективних суб’єктів, що контролюється їх свідомістю та волею, регламентується нормами права і спричиняє юридичні наслідки.

Юридично нейтральна поведінка не є правовою. Правова поведінка є формою прояву свободи особистості. Ознаками правової поведінки є:

1) соціальна значущість - виражається через соціальну цінність, яка характеризується тим, що ця поведінка відображає допустиму міру свободи людини. Свобода сприймається, як здатність людини вести себе незалежно, але, маючи права людина зобов’язана виконувати покладені на неї юридичні обов’язки.

Таким чином, соціальне значення і цінність правової поведінки полягає в свідомо-необхідній діяльності особи в межах правових норм, що регулюють поведінку;

2) підконтрольність поведінки свідомості і волі людини - означає, що лише контрольована поведінка має правове значення.

Тільки усвідомлена поведінка, яка контролюється волею людини має правове значення і може бути в сфері дії права.

Свобода волі людини характеризується тим, що вона повинна мати вибір варіанту поведінки, діяти на свій розсуд і зі знанням справи. Важливе значення для вирішення питання про те, правопорушення це чи ні, має питання про встановлення осудності правопорушника. Осудність передбачає такий стан людини, коли вона в момент скоєння злочину чи іншого правопорушення може усвідомлювати свої дії і добровільно керувати ними. Ступінь контрольованості може бути встановлений лише судом;

3) входження в правову сферу - означає те, що поведінка регулюється лише нормами права;

4) підконтрольність юрисдикції держави - лише державні органи, в межах своєї компетенції, можуть видавати нормативно-правові приписи, які є загальнообов’язковими для виконання;

5) породження юридичних наслідків - оскільки пов’язана з:

а) реалізацією суб’єктом своїх інтересів (досягнення особистих цілей, задоволення потреб, настання певних втрат);

б) реакцією держави на результати правової поведінки (стимулювання, охорона соціально корисних дій або вжиття заходів юридичної відповідальності за соціально шкідливі дії).

Тобто, породження наслідків, фактично означає здатність суб’єкта права нести юридичну відповідальність. Вона може бути позитивною (перспективною) і негативною (ретроспективною). В теорії права розроблено також поняття механізму правової поведінки, як сукупності засобів за допомогою яких здійснюється регулювання поведінки людини правом.

В зміст механізму правової поведінки включають:

1) правові норми, що регулюють поведінку людини;

2) юридичні факти з якими закон пов’язує настання юридичних наслідків чи виникнення, зміну або припинення правовідносин;

3) правовідносини як взаємозв’язок суб’єктів права і юридичні обов’язки;

4) акти здійснення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.

Правова поведінка - за внутрішньою структурою складається з певних дій, в яких проявляється відношення суб’єкта до інших суб’єктів права (тобто з правових вчинків).

Це говорить про те, що в нормах права моделюється не сама правова поведінка, а саме її складові - правові вчинки, в структуру яких входять певні елементи, сукупність яких і створює склад правового вчинку (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона). Таким чином, можна дати ще одне, більш розгорнуте визначення правової поведінки, в якому чітко прослідковуються її ознаки.

Правова поведінка - це сукупність, соціально значущих, виражених зовні у формі дій або бездіяльності правових вчинків, які регламентуються нормами права та тягнуть за собою юридичні наслідки.