Теорія держави та права

77. Види правової поведінки

Поведінка людей з юридичної точки зору може бути правомірною, неправомірною і юридично байдужою. Остання ніяких правових наслідків не породжує і ніяким юридичним оцінкам не підлягає.

Класифікувати правову поведінку можна за наступними критеріями:

За юридичними наслідками:

• правомірна

• протиправна

В залежності від кількості суб’єктів права:

• індивідуальна • колективна Залежно від характеру діяльності:

- дії

- бездіяльність

Правова поведінка має соціальну та юридичну сторону. Це можна відобразити у наступному вигляді:

Оцінка

Відповідає вимогам норм права

Суперечить правовим приписам

Юридична/Соціальна

Соціально

корисна

Правомірна поведінка - соціально корисна, яка відповідає нормам права

Об’єктивно протиправна поведінка - не завдає шкоди, але порушує норми права

Соціально

шкідлива

Зловживання правом - соціально шкідлива, яка відповідає нормам права, чи не суперечить їм

Правопорушення - соціально небезпечне чи шкідливе діяння, яке порушує норми права

До окремого виду правової поведінки ще можна віднести зловживання правом - соціально шкідливу поведінку, що не порушує норм права.

Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, що полягає у використанні громадянами своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Можна назвати два види зловживання правом:

1) зловживання, які не характеризуються явною протиправністю, тобто такі, що виражаються в соціально шкідливій поведінці уповноваженої особи, яка використовує суб’єктивне право, яке належить їй;

2) зловживання, які характеризуються явною протиправністю, тобто такі, що належать до розряду правопорушень - виражаються у виході особи за межі встановленого законом обсягу суб’єктивного права, що спричиняє перекручення призначення права.

Без суб’єктивного права особа не може зловживати їм. Будь-яке суб’єктивне право має межі, оскільки воно є мірою можливої поведінки правомочної особи у правовідносинах.

Зловживання правом як правило - це використання суб’єктивного права з порушенням меж його дії. Зловживання правом є ненормальним (марним, незвичайним, шкідливим, аморальним) здійсненням права, що виражається в недозволених конкретних діях, які завдають шкоди іншій особі або загрожують чужому праву.

Наприклад, зловживанням правом є свідомі дії громадянина, якому належить будинок на праві приватної власності, що спрямовані на погіршення житлових умов, з метою виселення наймача. Або інший приклад: член сім’ї наймача жилого приміщення без будь-яких причин не дає згоди на обмін. Зловживаючи своїм правом, він обмежує права інших членів сім’ї.

Зловживанням правом є удавані (мнимі) угоди, фіктивні шлюби, зокрема реєстрація шлюбу без наміру створити сім’ю, або з метою незаконного придбання жилої площі та ін.

Ознаки зловживання правом такі:

1) наявність в особи суб’єктивного права;

2) діяльність, спрямована на здійснення цього права;

3) використання цього права не за його соціальним призначенням, а з заподіянням шкоди суспільним або особистим інтересам;

4) відсутність порушення конкретних юридичних заборон (тобто їх додержання) або невиконання обов’язків (тобто їх виконання);

5) встановлення факту зловживання правом компетентними застосовними органами;

6) настання юридичних наслідків.

Протиправність поведінки, як юридична ознака правопорушення, при зловживанні правом явно не виражена.

Протиправність поведінки при зловживанні правом полягає в суперечності не стільки закону, скільки правам та інтересам правопорушника. Зловживання правом слід віднести до правової поведінки, яка може набути неправомірного характеру, стати правопорушенням, але не завжди ним стає.

У разі встановлення факту зловживання правом воно не захищається і не охороняється. Юридичні наслідки зловживання правом не традиційні: тут відсутня юридична відповідальність, характерна для правопорушення.

Залежно від обставин конкретної справи настають такі наслідки зловживання правом: визнання наслідків недійсними; заборона дій; припинення здійснення суб’єктивного права без його позбавлення тощо. Запобігання і припинення зловживання правом входить до компетенції всіх державних органів.