Теорія держави та права

78. Поняття та ознаки правомірної поведінки

Всяка поведінка означає перетворення внутрішнього стану людини в дії по відношенню до соціально значущих об’єктів.

Правомірна поведінка - це, по-перше, процес, в якому назване перетворення відбувається під прямою або непрямою дією права (і держави) або принаймні у цілковитій згоді з ним; по-друге, сума реальних вчинків, у відповідності з вимогами правових норм.

Правомірна поведінка включає в себе два моменти:

а) інформаційний - усвідомлення людиною про свої суб’єктивні права та юридичні обов’язки;

б) поведінковий - уявлення про законні способи здійснення своїх суб’єктивних прав та покладених на неї юридичних обов’язків;

В юридичній літературі правомірну поведінку розглядають по різному. Її визначають як поведінку суб’єктів:

а) що відповідає правовим наказам; б) співпадає з вимогами права; в) не суперечить нормам права; г) не заборонена правом; д) що вимагається правовою нормою; є) що дозволена в межах суб’єктивного права; ж) що виражає позитивне відношення особи до правових принципів і норм.

Всі ці точки зору підкреслюють таку ознаку правомірної поведінки, як її відповідність вимогам норм права.

Правомірна поведінка - це об’єктивно можлива, суспільно необхідна, бажана і допустима з точки зору інтересів громадянського суспільства, усвідомлена поведінка індивідуальних і колективних суб’єктів, яка знаходить свій вираз в здійсненні норм права, гарантується і охороняється державою.

До ознак правомірної поведінки відносять:

1) об’єктивну можливість і необхідність.

Об’єктивна можливість, як ознака правомірної поведінки, може бути охарактеризована як можливість суб’єкта усвідомлено і добровільно здійснювати свої суб’єктивні права і виконувати свої обов’язки. Наприклад, громадянам України надані такі види суб’єктивних прав як громадянські і політичні, економічні, екологічні, соціальні, культурні та інші. Держава бере на себе обов’язок захищати всі права і свободи громадян незалежним і справедливим судом.

Необхідність означає, що правомірні дії знаходять своє закріплення в імперативних нормах у вигляді обов’язків, виконання яких забезпечується примусовою силою держави;

2) бажаність і допустимість.

Правомірна поведінка повинна бути бажаною з точки зору інтересів суспільства, держави і інших осіб. Бажаність поведінки підкреслює таку ознаку, як її користь. Різні види державної господарської, соціальної, культурної, громадської і особистої діяльності здійснюється правомірно. Така поведінка корисна для суспільства і тому заохочується ним. Допустимість це така ознака, яка говорить про забезпеченість правомірної поведінки державними засобами;

3) відповідність інтересам громадянського суспільства.

Важливо не тільки те, що робить людина, але й те, як вона це робить. Звичайно, що в інтересах громадянського суспільства повинна бути поведінка людини по здійсненню норм права. Тут важливим є добровільність і позитивна мотивація такої поведінки;

4) гарантованість і охорона державою.

Держава повинна гарантувати і охороняти правомірну поведінку. Гарантуючи реалізацію прав, свобод і обов’язків громадян та інших осіб, держава, тим самим, забезпечує охорону і захист правомірної поведінки людей. Держава через економічні, політичні, ідеологічні, соціальні, духовні та юридичні гарантії забезпечує особі суспільно можливу і необхідну правомірну поведінку;

5) відповідність поведінки нормам права (формально-юридичний критерій).

Шляхом закріплення відповідних правил поведінки в законах та інших нормативних актах, створюється можливість більш широкого визначення меж правомірної поведінки, хоча б тому, що норми права закріплюють не тільки ознаки правомірної, а й протиправної поведінки.

Стосовно причин нестабільності правомірної поведінки в сучасній українській державі, то вони є досить типовими;

1. Економічні - процес руйнування старого господарського організму (нежиттєздатного, але все-таки цілісного) значно випереджає становлення української економіки як саморегулюючої системи виробничих зв’язків і матеріальних можливостей виробництва - на основі економічної волі.

Громадяни позбавились звичних умов трудової діяльності і через неможливість і нездатність (економічна неграмотність і небажання брати на себе будь-яку відповідальність) не можуть швидко адаптуватися до нових економічних відносин, тому виникає невдоволення, апатія, агресивність, невпевненість у завтрашньому дні, і як наслідок - балансування поведінки на межі між правомірною і неправомірною;

2. Соціальні - соціальна напруженість як результат послаблення соціальної відповідальності держави і неврівноваженості соціальної політики. Нерегулярною оплатою праці, підвищенням плати за комунальні послуги, низьким рівнем соціального забезпечення (за наявності інфляції) держава усвідомлено або частіше неусвідомлено провокує (незалежно від соціально-психологічної нестійкості особи) нестабільність правомірної поведінки;

3. Політичні- розпад СРСР, скасування однопартійної системи, утвердження ідеологічного і політичного плюралізму, труднощі формування політичної системи українського суспільства виявили непідготовленість демократичних громадських сил до швидких історичних перетворень, відсутність прагматичної демократичної ідеології і політики для перехідного періоду.

Це привело до політичної хиткості суспільства, яка спричинила й нестабільність правомірної поведінки громадян;

4. Ідеологічні - падіння колишніх ідеалів, низький рівень правосвідомості як наслідок руйнування системи правового виховання, що існувала раніше, і лише започатковане формування нової.

Правосвідомість громадянина виявилася непідготовленою до зняття криміналу з багатьох діянь, що вважалися раніше злочинними (спекуляція товарами, приватнопідприємницька діяльність, комерційне посередництво), і одночасного вступу в дію принципу “дозволено все, що не заборонено законом”. Свободу вибору громадянин сприйняв як вседозволеність. Межа між правомірною і неправомірною поведінкою була стерта;

5. Юридичні:

а) в галузі правотворчості - відсутність послідовності, логічності в прийнятих законах і підзаконних актах; їх суперечливість підривають віру в якість законів, служать підставою для правового нігілізму (наприклад, нормативні акти про податки є неконкретними, неповними, казуїстичними);

б) в галузі правоохоронної діяльності - слабке розкриття злочинів, високий рівень корумпованості в суспільстві створюють умови для можливості обійти закон, породжують хиткість правомірної поведінки.

Щоб правомірна поведінка перетворилася на норму життя для переважної більшості населення, необхідні: розвинута економіка, достатня для задоволення життєвих запитів громадян; стабільний демократичний політичний режим; додержання законності всіма посадовими особами і громадянами; високий рівень правової культури і т.і.