Теорія держави та права

80. Правопорушення: поняття, ознаки та види

Спочатку дамо розуміння вказаного поняття: правопорушення - це суспільно небезпечне або шкідливо (протиправне) винне діяння (це дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, за яке настає юридична відповідальність.

Правопорушенню властиві такі ознаки:

1) Має протиправний, неправомірний, характер, тобто суперечить нормам права, вчиняється всупереч праву, є свавіллям суб’єкта; являє собою порушення заборон, зазначених у законах і підзаконних актах, невиконання обов’язків, що випливають із нормативно-правових актів, актів застосування норм права або договорів, укладених на основі закону;

2) Є суспільно шкідливим (наприклад, прогул) або суспільно небезпечним (посягання на життя людини). Суспільна шкідливість (проступок) і суспільна небезпечність (злочин) - основна об’єктивна ознака, що відрізняє правомірну поведінку від неправомірної.

Суспільна шкідливість передбачає два аспекти:

  • юридичний - виражається в порушенні суб’єктивних прав і обов’язків, або перешкоді їх виконанню;
  • матеріальний, який виражається у заподіянні учаснику правовідносин матеріальних або моральних збитків;

3) Виражається в поведінці - протиправні дії (крадіжка, розбій) або бездіяльність (недбалість, залишення особи в безпомічному стані).

Думки, наміри, переконання, які зовні не виявилися, не визнаються чинним законодавством об’єктом переслідування. Практика переслідування за інакомислення є виявом репресивної суті тоталітарного режиму в державі;

4) Має свідомо-вольовий характер, тобто в момент вчинення правопорушення залежить від волі і свідомості учасників, перебуває під контролем їх волі і свідомості, здійснюється ними усвідомлено і добровільно. Відсутність власної волі є юридичною умовою, за якою діяння не визнається правопорушенням, навіть якщо воно і мало шкідливі наслідки.

Правопорушенням визнається лише неправомірне діяння деліктоздатної особи (малолітні і душевнохворі деліктоздатними не вважаються);

5) Є винним. Правопорушенням визнається лише винне діяння (дія або бездіяльність), яка виражає негативне внутрішнє ставлення правопорушника до інтересів людей, завдає своєю дією (бездіяльністю) збитки як суспільству так і державі та містить вину.

Вина - це психічне ставлення особи до свого діяння і його наслідків. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України). Відсутність зазначених ознак не дозволяє розглядати діяння як правопорушення.

Правопорушення прийнято ділити по ступеню суспільної небезпеки на:

  • злочини (кримінальні правопорушення)
  • проступки

Злочин - це передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), яке полягає у посяганні на суспільний лад держави, її політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше суспільне небезпечне діяння, передбачене кримінальним законом, яке полягає в посяганні на правопорядок (наприклад, вбивство людини).

Якщо правопорушення має всі ознаки, які перераховані в чинному кримінальному законодавстві, але не має підвищеного ступеня суспільної небезпечності, то воно також не може бути визнано злочином.

Суспільна небезпека це матеріальна ознака злочину, що відображає його соціальну властивість, та полягає в тому, що діяння завдає шкоду відносинам, що охороняються кримінальним законом.

Суспільна небезпека визначається на підставі її якісної (характер суспільної небезпеки) і кількісної (ступінь суспільної небезпеки) ознак.

Характер суспільної небезпеки визначається передусім:

  • цінністю об’єкта посягання (при дво- чи кілька об’єктних злочинах, наприклад ст. 196 КК України - основним об’єктом є власність, а додатковим - здоров’я або життя);
  • характером наслідків злочину (матеріальні - наприклад при вбивстві або пограбуванні, та нематеріальні - наприклад викрадення людини);
  • формою вини (умисел, необережність).

Ступінь суспільної небезпеки визначається способом, місцем, часом, обстановкою, знаряддями, метою і мотивами вчинення злочину.

Проступки - делікти (лат. delictum - проступок) - це правопорушення, що завдають шкоду особі, суспільству, державі і є підставою для притягнення правопорушника до передбаченої законом відповідальності.

Проступки можуть бути: конституційні, адміністративні, дисциплінарні, матеріальні, цивільні. Можна виділити групу процесуальних правопорушень (порушень норм процесуального права).

Конституційні проступки - це суспільно небезпечні протиправні діяння, які полягають у винному (умисному чи необережному) заподіянні шкоди порядку організації і діяльності органів влади і управління, конституційним правам і свободам громадян, але не мають ознак складу злочину.

Адміністративні проступки - це суспільно небезпечні, протиправні діяння, які полягають у винному (умисному чи необережному) посяганні на суспільні відносини, що складаються у сфері державного управління і охороняються законом.

Адміністративними проступками є вчинки, що заважають здійсненню нормальної виконавчої і розпорядчої діяльності державних і громадських органів і організацій, посягають на суспільний або державний порядок, власність, права і законні інтереси громадян.

Як правило, вони регулюються нормами адміністративної, фінансової та інших галузей права і не пов’язані з виконанням службових обов’язків (наприклад: порушення правил протипожежної безпеки; незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного одержання інформації; останнім часом - порушення митних правил: недоставлення в митницю товарів і документів для контролю, пошкодження митного забезпечення, розвантаження, видача і використання імпортних вантажів без дозволу митниці, порушення зобов’язань щодо транзиту).

Дисциплінарні проступки - це суспільне небезпечні протиправні діяння, які полягають у невиконанні робітником, службовцем, військовослужбовцем, студентом виробничих, службових, військових або учбових обов’язків, порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку. Підрив трудової дисципліни завдає шкоди нормальній діяльності підприємств, установ, організацій і спричиняє дисциплінарну відповідальність.

Матеріальні проступки - це суспільно небезпечні, протиправні діяння, які полягають у винному (умисному чи необережному) заподіянні шкоди майну підприємства його працівником.

Цивільно-правові проступки регулюються нормами цивільного, сімейного, фінансового, аграрного права. На відміну від злочинів цивільні проступки не мають вичерпного переліку в законодавстві. Цивільно-правова відповідальність носить значною мірою правовідновлюючий (компенсаційний) характер.

Залежно від характеру цивільно-правового порушення розрізняють:

  • договірні правопорушення - пов’язані з порушенням зобов’язань сторін цивільно-правового договору;
  • позадоговірні правопорушення - пов’язані з недодержанням або невиконанням вимог цивільно-правових норм.

Від цивільного правопорушення слід відрізняти: невинне заподіяння шкоди або суб’єктивно-випадкову поведінку, об’єктивно-випадкову дію непереборної сили, порушення майнових прав унаслідок правомірних дій - рятування майна.