Теорія держави та права

85. Підстави для звільнення від юридичної відповідальності та обставини, що її виключають

Дане питання пов’язане з тим, що ми повинні чітко відмежовувати два досить різні поняття:

Перше, це обставини звільнення від юридичної відповідальності, до якої суб’єкта права вже притягнуто; та друге - настання юридичної відповідальності повинно бути реальним, але існують обставини, що роблять її настання для суб’єкта неможливим.

Обставинами для звільнення від юридичної відповідальності є:

  • зміна обстановки на час розгляду справи в суді (коли саме діяння перестало бути суспільно-небезпечним);
  • наявність ситуації, коли сама особа перестала бути суспільно-небезпечною в силу подальшої зразкової поведінки;
  • можливість заміни кримінального покарання (наприклад у вигляді позбавлення волі) іншим видом покарання чи передача особи на поруки. Тут мова йде про можливість виправлення особи без притягнення її до кримінальної відповідальності;
  • умовно-дострокове звільнення (як результат не порушення норм виправно-трудового кодексу, в разі засудження особи на певний термін ув’язнення);
  • відстрочка виконання вироку (особливо по відношенню до неповнолітніх осіб);
  • звільнення на підставі акту амністії;
  • звільнення на підставі акту помилування;
  • звільнення від покарання, якщо злочинність і караність діяння були після вступу в законну силу вироку усунуті кримінальним законом.

Що ж до обставин, які виключають ретроспективну юридичну відповідальність, то такими обставинами є, наприклад:

  • необхідна оборона - це дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Право на необхідну оборону є абсолютним: кожна особа має право вжити заходів оборони від суспільно небезпечного посягання незалежно від того, чи має вона можливість уникнути (втекти) посягання чи звернутись за допомогою.

Право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом (наприклад - оборона може здійснюватись лише від суспільно-небезпечного посягання; має бути своєчасною; посягання має бути реальним; шкода може бути заподіяна лише тому, хто посягає);

  • крайня необхідність - є обставиною, за наявності якої особа може заподіяти шкоду право охоронюваним інтересам третіх осіб з метою відвернення небезпеки, яка загрожує особі, її правам чи інтересам громадян, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо при цьому не було перевищено меж крайньої необхідності.

Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди право охоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода. Крайня необхідність є правомірною за сукупності певних визначених умов (наприклад - небезпека є наявною; небезпека є дійсною, тобто існує реально, а не в уяві особи).