Теорія держави та права

87. Гарантії законності: поняття та види

Законність в суспільстві повинна бути гарантована не тільки державою, але й іншими суб’єктами суспільних відносин.

Гарантії законності - це система різноманітних, у тому числі юридичних, засобів, за допомогою яких реалізуються права і обов’язки всіх без винятку суб’єктів суспільних відносин, охороняються і відновлюються порушені суб’єктивні права громадян, юридичних осіб і держави в цілому.

Гарантії законності можна поділити на:

Загально соціальні:

• економічні - фактично, це стан економічного розвиту суспільства. Умовами забезпечення законності виступають: ступінь організованості

в економічній сфері; зростання продуктивності та обсягу виробництва; стійка грошова система; ритмічна робота всього господарського організму і т.і.;

  • політичні - тут умовою стабільності законності виступає ступінь демократизму конституційного ладу, тобто наявність розвинутої системи народовладдя, демократичних форм і інститутів його здійснення; політичного плюралізму, який дозволяє особі вільно самовизначатися, об’єднуватися в організації за різними інтересами; додержання принципу поділу влади.

При цьому гарантується стабільний розвиток суспільства; безпека людей; ефективна боротьба з правопорушеннями. А якщо існує дезорганізація роботи державних структур, то наслідком цього є постійна боротьба за владу; розквіт корупції та бюрократії;

  • ідеологічні - законність передбачає такий рівень правової культури, коли повага до права та необхідність виконувати його нормативні приписи є особистим переконанням; існує ідеологічний плюралізм; відбувається не нав’язування державою ідеології, а турбота про правове навчання, виховання, правову культуру.

Істотне значення має широка поінформованість населення, свобода преси, думок, що дозволяє вести публічну боротьбу з правопорушеннями в будь-якій сфері державного і суспільного життя;

  • соціальні - реалізація приписів закону багато в чому залежить від положення, що склалось в соціальній сфері.

Наприклад наслідком падіння життєвого рівня є безробіття, підвищення вартості життя, соціальної напруги в суспільстві.

спеціально-юридичні:

  • Організаційні - заходи організаційно-юридичного характеру, спрямовані на забезпечення режиму законності, боротьбу з правопорушеннями, захист прав громадян. До них належать кадрова робота, організація умов для нормального функціонування юрисдикційних і судових органів, їх структурних підрозділів з метою ефективної протидії випадкам організованої злочинності, боротьби з корупцією тощо;
  • Юридичні гарантії законності - це передбачені законом спеціальні засоби, заходи та умови, що встановлені діючим правом з метою попередження, припинення й усунення порушень правових норм.

Вони в свою чергу, поділяються на:

  • загально-правові
  • спеціально-правові

Загально-правові гарантії спрямовані на забезпечення правомірної поведінки суб’єктів права, тобто мають регулятивну природу;

Спеціально-правові - спрямовані на попередження, припинення, розкриття та розслідування правопорушень, відновлення порушених прав та свобод суб’єктів права, покарання правопорушників. їх можна розділити на:

охоронні:

  • засоби виявлення правопорушень (діяльність прокуратури; органів попереднього слідства; Конституційного суду і т.і.);
  • засоби попередження правопорушень (це закріплені в праві засоби, які дозволяють попередити можливі правопорушення - митний контроль);

правозахисні:

  • засоби припинення правопорушень (затримання особи, яка вже вчинила правопорушення або підозрюється у його вчиненні; арешт; обшук; підписка про невиїзд);
  • міри захисту та відновлення порушених прав (примусове стягнення аліментів, або коштів на виховання дитини; примусове вилучення майна з чужого незаконного володіння).

Крім того, спеціально-правові гарантії можна поділити на наступні групи:

1) за суб’єктами створення та застосування гарантій - гарантії законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого та регіонального самоврядування, громадських об’єднань;

2) за адресатом впливу - суспільство, соціальна група чи прошарок, особа, територіальна громада, колектив;

3) за правовою формою здійснення - правотворчі, правозастосовчі, правореалізаційні;

4) за сферою дії - загально-державні, регіональні та місцеві (локальні);

5) за найближчими цілями:

  • превентивні або попереджувальні (безпосередньо спрямовані на запобігання правопорушенням);
  • відновлюючі (спрямовані на усунення чи відшкодування негативних наслідків правопорушень);
  • каральні або штрафні (спрямовані на реалізацію юридичної відповідальності правопорушників);

6) за формою зовнішнього виразу:

  • нормативно-документальні (це норми права, а також роз’яснюючі (інтерпретаційні) юридичні акти загального характеру);
  • індивідуально-документальні правозастосовчі акти, що спеціально спрямовані на забезпечення та охорону законності і правопорядку, а також роз’яснюючі юридичні акти індивідуального характеру);
  • діяльнісні - діяльність певних суб’єктів щодо:

а) застосування юридичних норм;

б) реалізації нормативних та правозастосовчих актів, що гарантують законність і правопорядок. Важливою юридичною гарантією законності є судочинство. Воно є вищою юридичною гарантією особи, її прав і свобод. Всі судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону (ст. 29 Конституції України. Ніхто не може бути заарештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом). Особлива роль в забезпеченні законності в Україні належить прокуратурі.

Результатом законності в суспільстві є правовий порядок, що виступає метою правового регулювання суспільних відносин. Можуть існувати й інші юридичні гарантії законності, зокрема міжнародно-правові.