Теорія держави та права

90. Правова культура: поняття та характеристика структурних елементів

Культура - це загальний спосіб існування людини, її діяльності та як наслідок об’єктивований результат цієї діяльності. Продуктами культури є уявлення про добро і зло, звичаї, знаряддя праці, засоби комунікації та ін.

Культура - соціально нормативна, а її норми - історично первинні, основа всіх інших нормативних систем: релігії, моральності, естетики, права. Право, як мораль і релігія, є інститутом культури, визначається її змістом. Право - частина соціальної культури, що визначає один з її видів - правову культуру.

Правова культура тісно пов’язана з загальною культурою народу, ґрунтується на її засадах, служить відображенням рівня її розвитку. Формування правової культури не є відокремленим процесом від розвитку інших видів культури - політичної, моральної, естетичної.

Правова культура це система правових знань, цінностей, інститутів, форм, які у сукупності і виконують функцію соціально-правової орієнтації людей у процесах правотворчості і реалізації права. Правова культура є складовою частиною і найважливішою засадою демократії.

Залежно від носія правової культури розрізняють три її види:

1) правову культуру суспільства;

2) правову культуру особи;

3) правову культуру професійної групи.

Правова культура суспільства - це різновид загальної культури, який становить систему цінностей, що досягнуті людством у галузі права і стосується правової реальності даного суспільства.

Система цінностей - це активність суб’єктів права у правовій сфері, добровільність виконання вимог правових норм, реальність прав і свобод громадян, ефективність правового регулювання, якісні закони, досконала законодавча техніка, розвинута правова наука, юридична освіта, ефективна юридична практика, стабільний правопорядок.

Систему цінностей в галузі права, що існують в реальному функціонуванні в суспільстві, називають правовою реальністю, яка у структурному відношенні збігається з поняттям “правова система”.

Правова культура відображає такі зрізи правової реальності (правової системи):

• структурно-функціональний

Структурно-функціональний зріз уможливлює розкриття статики (структурного аспекту) і динаміки (функціонального аспекту) правової культури. Структурний аспект (статика) правової культури характеризує її склад, внутрішню будову; функціональний (динаміка) - виникнення, розвиток і взаємодію елементів правової культури між собою і з іншими соціальними явищами, насамперед моральною, політичною та іншою культурами.

  • аксіологічний (оцінний)

Аксіологічний (ціннісний) зріз розкриває систему цінностей, створених у ході розвитку суспільства і накопичених людством в галузі права, тобто все те, що належить до правового прогресу.

Кожне суспільство виробляє свою модель правової культури. Структура правової культури суспільства включає:

1) культуру правосвідомості - це високий рівень правосвідомості, що містить оцінку закону з позицій справедливості, прав людини;

2) культуру правової поведінки - передбачає правову активність громадян, яка виражається в правомірній поведінці;

3) культуру юридичної практики - ефективну діяльність законодавчих, судових, правозастосовчих, правоохоронних органів.

Правова культура особи - це обумовлені правовою культурою суспільства ступінь і характер прогресивно-правового розвитку особи, які забезпечують її правомірну діяльність.

Правова культура особи включає:

1) знання законодавства (інтелектуальний зріз). Поінформованість була і залишається важливим каналом формування юридично зрілої особи;

2) переконаність у необхідності і соціальній корисності законів і підзаконних актів (емоційно-психологічний зріз);

3) уміння користуватися правовим інструментарієм - законами та іншими актами - у практичній діяльності (поведінковий зріз).

Правова культура особи характеризує рівень правової соціалізації члена суспільства, ступінь засвоєння і використання ним правових начал державного і соціального життя. Правова культура особи означає не тільки знання і розуміння права, а й правові судження щодо права, як про соціальну цінність, і головне - активну роботу з його здійснення, зі зміцнення законності і правопорядку. Іншими словами, правова культура особи - це її позитивна правова свідомість у дії.

Вона включає перетворення особою своїх здібностей і соціальних якостей на підставі правового досвіду.

Змістом правової культури особи є:

1) правосвідомість і правове мислення. Правове мислення має стати елементом культури кожної людини;

2) правомірна поведінка;

3) результата правомірної поведінки і правового мислення. Показником правової культури особи є правова активність особи як вища форма правомірної поведінки, що припускає:

а) наявність високого рівня правосвідомості; готовність до ініціативної правомірної діяльності в правовій сфері на основі шанобливого ставлення до права, переконаності в необхідності і справедливості правових норм, їх добровільного здійснення, досконалого знання права (внутрішній аспект);

б) цілеспрямовану, ініціативну, позитивну соціально корисну діяльність особи, що перевершує звичайні вимоги до можливої і належної поведінки, спрямовану на розвиток демократії, зміцнення законності і правопорядку (зовнішній аспект).

Правова культура особи (загальна і спеціальна - професійна) сприяє виробленню стилю правомірної поведінки, який формується залежно від:

  • рівня засвоєння і вияву цінностей правової культури суспільства;
  • специфіки професійної діяльності;
  • індивідуальної неповторності творчості кожної особи.

Правова культура професійної групи, або професійна правова культура, - одна із форм правової культури суспільства, притаманна тій спільності людей, що професійно займаються юридичною діяльністю, яка потребує фахової освіти і практичної підготовки. Як правило, це культура робочої групи, члени якої є службовими особами і носіями службової правової культури. Професійній правовій культурі робочої групи (колективу) та її членам властивий вищий ступінь знання і розуміння правових явищ у відповідних галузях професійної діяльності.

Правова культура юриста вбачається в критичному творчому осмисленні правових норм, законів, правових явищ з погляду їх гуманістичного, чи наприклад демократичного та морального змісту.

Професійна культура юриста припускає:

1) знання законодавства і можливостей юридичної науки;

2) переконаність у необхідності і соціальній корисності законів і підзаконних актів;

3) вміння користуватися правовим інструментарієм - законами та іншими правовими актами в повсякденній діяльності, вдаватися до використання всіх досягнень юридичної науки і практики при прийнятті і оформленні рішень.

Показники правової культури:

  • відповідність права вимогам справедливості та свободи;
  • рівень правосвідомості громадян та посадових осіб, їх впевненість діяти відповідно до вимог правових приписів;
  • рівень правотворчої та правореалізуючої культури;
  • рівень якості роботи правоохоронних і правозастосовчих органів та посадових осіб;
  • якість системи законодавства, певний рівень законності і правопорядку;
  • правові знання, що охоплюють знання конкретних норм права;
  • дані про державний устрій, призначення держави, політичну систему суспільства;
  • престиж юридичної професії, авторитет і ступінь розвитку юридичної науки;
  • участь громадян в управлінні державою, стан законності і правопорядку;
  • форми і методи правового регулювання, якість роботи правоохоронних органів.