Теорія держави та права

94. Стадії процесу правового регулювання

Правове регулювання - це форма владного юридичного впливу на суспільні відносини, що здійснюється державою за допомогою всіх правових засобів з метою їх упорядкування, закріплення і забезпечення.

А тепер розглянемо стадії правового регулювання:

1) регламентування суспільних відносин шляхом загального програмування юридичних прав, обов’язків їх учасників та встановлення міри юридичної відповідальності.

На даній стадії формується модель поведінки, що направлена на задоволення тих чи інших інтересів, які знаходяться в сфері права;

2) виникнення суб’єктивних юридичних прав та обов’язків (через правовідносини) у суб’єктів права. Елементом, що відображає дану стадію є юридичний факт, що приводить до організаційно-виконавчого правозастосовчого акту;

3) реалізація суб’єктивних юридичних прав та обов’язків, тобто втілення прав та обов’язків у конкретній ній поведінці суб’єктів. Для реалізації норм права у фактичній поведінці суб’єктів необхідним є видання актів застосування права. Це факультативна стадія правового регулювання, яка може існувати як між першою і другою стадією, так між другою та третьою стадіями.

Відповідно до перерахованих стадій правового регулювання виділяються чотири основні елементи його механізму:

а) норма права;

б) правовідносини;

в) акти реалізації прав і обов’язків;

г) акти застосування права;

Норма права є початковою юридичною базою для правового регулювання, оскільки в ній закладена модель потрібної поведінки, сформульована в її диспозиції. Від виду норми права (забороняє, уповноважує, зобов’язує, рекомендує) залежить характер поведінки суб’єктів права.

Правовідносини є головним засобом, який дозволяє визначити, хто і як виконуватиме вимоги норми права. В ньому загальна модель поведінки конкретизується стосовно суб’єктів, фіксуються їх суб’єктивні права і юридичні обов’язки.

Акти реалізації прав і обов’язків - це фактична поведінка суб’єктів. Тут дія механізму правового регулювання закінчується, оскільки забезпечується та фактична, реальна поведінка суб’єктів, той результат, на який була направлена воля законодавця.

Акти застосування права є владними веліннями компетентних органів, які забезпечують виникнення правовідносин, проводять вимоги норм права в життя, гарантують здійснення прав і обов’язків і т. Д. Залежно від того, які елементи механізму правового регулювання послідовно використовуються, можна говорити про простий і складний процес регулювання;

Юридичні факти - є рушійною силою вищезгаданих елементів, бо відсутність їх не призводить до потреби врегулювання конкретних правових відносин.

Просте регулювання є процес, в якому використовується один державний владний акт, а саме нормативний акт, індивідуалізацію ж прав і обов’язків здійснюють самі суб’єкти, до яких цей акт звернений.

Складне регулювання є процес, в якому використовуються два акти державно-владного характеру, одним який є нормативний акт, а іншим - акт застосування норми права.

Проте незалежно від того, який процес правового регулювання - простий або складний, мета у нього завжди одна: зміцнити певним чином суспільні відносини, сприяти з розвитку, оскільки безпосереднім результатом правового регулювання є правомірна поведінка громадян.