Теорія держави та права

96. Поняття та елементи правового статусу особи

Правовий статус особи - це система закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов’язків, відповідальності, відповідно до яких індивід як суб’єкт права (тобто як такий, що має правосуб’єктність) координує свою поведінку в суспільстві.

Види правового статусу особи:

  • загальний - статус особи як громадянина держави закріплений у конституції і конституційних законах. Він є узагальненим і однаковим для всіх незалежно від національності, релігійних переконань, соціального стану; характеризується стабільністю і визначеністю; передбачає рівність прав і обов’язків громадян, рівність їх перед законом; є основою для набуття конкретних суб’єктивних прав, покладення обов’язків і несення відповідальності;
  • спеціальний - статус особи як представника тієї чи іншої соціальної групи, відокремленої за певними юридико-значущими ознаками (родом діяльності, віком та ін.), який наділений відповідно до законів та інших нормативних актів спеціальними, додатковими, правами і обов’язками, обумовлений особливостями становища особи і потребами її функціональної спеціальної активності (студент, пенсіонер, військовослужбовець, посадова особа та ін.); є загальним для певного кола осіб.

Спеціальний статус доповнює (статус депутата) або обмежує (статус рецидивіста) загальний правовий статус, тобто корегує його. На відміну від загального статусу, який є постійним, спеціальний статус має характер, який змінюється;

  • індивідуальний - статус особи як індивіда, який визначає персоніфіковані права і обов’язки в їх конкретних, природних і набутих здібностях і особливостях (стать, вік, родинний стан, стан здоров’я, релігійні переконання тощо), відрізняється рухливістю: тобто змінюється відповідно до тих змін, що відбуваються в житті людини.

Елементи правового статусу особи:

  • статусні правові норми і правові відносини;
  • суб’єктивні права, свободи і юридичні обов’язки;
  • громадянство;
  • правові принципи і юридичні гарантії;
  • законні інтереси;
  • правосуб’єктність;
  • юридична відповідальність

Дамо коротку характеристику деяким елементам правового статусу, більшість з яких вже розглядалась нами.

Основні права, свободи і обов’язки людини - правила поведінки особи, що виражають інтереси особи і суспільства в цілому, відображають найбільш суттєві зв’язки особи з суспільством та державою і закріплені в конституції держави.

По діючій Конституції (28 червня 1996 року) основні права і свободи людини і громадянина можна класифікувати на:

  • громадянські;
  • політичні;
  • економічні;
  • соціальні;
  • екологічні;
  • сімейні;
  • культурні;
  • особисті права та ін.

Громадянські права - можливості людей, що характеризують їх фізичне і біологічне існування, задоволення матеріальних, духовних та деяких інших потреб. Сюди відносять такі суб’єктивні права:

а) на життя; б) на честь і гідність людини; в) на свободу та особисту недоторканість, недоторканість житла, недоторканість особистого і сімейного життя, недоторканість і таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; г) на вибір місця проживання, свободу пересування, на вільне залишення території України та повернення в будь-який час в Україну;

Політичні права - можливості людини і громадянина брати участь у громадському і державному житті, вносити пропозиції про поліпшення роботи державних органів, їх службових осіб і об’єднань громадян і т.і.

До цієї групи прав відносяться:

а) брати участь в управлінні державними і громадськими справами, користуватися рівним правом доступу до державної служби, а також служби в органах місцевого самоврядування; б) обговорювати і приймати закони та рішення загальнодержавного і місцевого значення, беручи участь у всеукраїнському та місцевих референдумах; в) направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до державних органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб; г) утворювати і брати участь в роботі об’єднань громадян (політичних партіях та громадських організаціях); д) збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщати органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування;

Економічні права - це такі можливості людини і громадянина, які характеризують їх участь у виробництві матеріальних благ. До них відносять права: а) на приватну власність (індивідуальну і колективну);

б) на працю і вибір професії та роду трудової діяльності; в) вибору роду занять і роботи за своїм покликанням; г) на професійну підготовку і перепідготовку; д) на справедливу оплату праці; ж) на страйк; з) на відпочинок та ін.

Соціальні права - можливість людини і громадянина по забезпеченню належних соціальних умов життя. В цю групу відносять права:

а) на охорону здоров’я; б) на житло; в) на матеріальне забезпечення в старості, в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, втрати годувальника, роботи та ін.; г) на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, включаючи харчування, одяг, житло.

Екологічні права - можливість людини і громадянина на користування безпечним екологічне середовищем. Сюди включаються права:

а) на безпечне для життя і здоров’я довкілля; б) вільного доступу до інформації про стан довкілля, якість харчових продуктів та предметів побуту; в) на поширення інформації про довкілля; г) відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Культурні права - можливості доступу людини до духовних цінностей свого народу (нації) та всього людства. Це такі права: а) на освіту; б) на користування досягненнями вітчизняної та світової культури; в) на свободу наукової, технічної, художньої та літературної творчості.

Сімейні права - можливості людини і громадянина вільно розпоряджатися собою в сімейних правовідносинах.

До них включають права: а) не втручання в сімейне життя; б) добровільне укладення шлюбу; в) рівні можливості і обов’язки у шлюбі;

в) на державну охорону сім’ї, материнства, батьківства і дитинства; г) на рівність дітей незалежно від походження чи народження у шлюбі або поза шлюбом та ін.

Особисті права-гарантії - це можливості людини і громадянина по захисту своїх прав, свобод і законних інтересів. До цього виду відносять права:

а) на захист передбачених законом можливостей людини і громадянина в суді, в Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в міжнародних судах чи відповідних міжнародних організаціях; б) на відшкодування матеріальних та моральних збитків, що заподіяні державними органами, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами; в) знати свої права і обов’язки; г) на правову допомогу; д) не виконувати явно злочинні накази.

  • Законні інтереси особи - дозволені нормативно-правовими актами прагнення особи до задоволення своїх потреб, до володіння тими чи іншими благами, соціальними цінностями, послугами.
  • Громадянство - постійний політико-правовий зв’язок особи з державою, внаслідок якого на особу поширюється державна влада, забезпечується здійснення її прав, свобод, законних інтересів і виконання обов’язків як на території країни, так і за її межами.
  • Принципи правового статусу особи - основні ідеї, що характеризують положення людини і громадянина в сучасному суспільстві.

До них можна віднести:

а) рівноправність громадян; б) невичерпність і неможливість скасування прав і свобод; в) вільний і всебічний розвиток особистості; г) неможливість позбавлення громадянства і права змінити громадянство; д) неможливість вигнання громадян за межі України і видачі іншій державі; є) найвища соціальна цінність прав людини і громадянина; ж) користування іноземцями і особами без громадянства передбаченими законом правами і свободами; з) додержання конституції і законів, виконання іноземними громадянами і особами без громадянства інших обов’язків, передбачених законом; к) надання іноземцям права притулку.

Рівноправність громадян передбачає:

  • рівність перед законом;
  • рівність прав жінки і чоловіка;
  • рівність громадян будь-якої національності.
  • Рівність перед законом означає, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
  • Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: а) наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у всіх сферах суспільного життя; б) спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; в) створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; г) правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
  • Рівність громадян будь-якої національності означає: а) народ України - це громадяни всіх національностей; б) незалежно від національного походження всі громадяни України мають рівні політичні, економічні, соціальні, екологічні, сімейні, культурні і особисті права і свободи; в) держава підтримує розвиток самосвідомості й самовиявлення кожної національної меншини; г) будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод за національною ознакою забороняється і карається законом; д) Україна визнає пріоритет норм міжнародного права перед національним правом з питань національних меншин та ін.
  • Правосуб’єктність (праводієздатність) належить до умов набуття правового статусу, тому що вона полягає в здатності особи мати права, виконувати обов’язки, нести відповідальність. Однак цим її призначення не вичерпується.

Без правосуб’єктності неможливо визначити правовий статус фізичної і юридичної особи: спеціальна правосуб’єктність впливає на спеціальний статус, а індивідуальна правосуб’єктність значною мірою характеризує індивідуальний статус.

Правосуб’єктність сприяє встановленню відмінності правового статусу від інших соціальних статусів особи - економічного, політичного, етнічного та ін.

Термін “правосуб’єктність” застосовується до суб’єктів права - учасників правовідносин. Термін “правовий статус” вживається для характеристики правового становища особи в цілому.

Припускаючи наявність правосуб’єктності, правовий статус особи є свого роду інструментом, який систематизує норми про суб’єкта права (його права, свободи, обов’язки, відповідальність) і приводить їх у стійкий стан.

  • Гарантії забезпечення прав і обов’язків - відповідні умови і засоби, що сприяють перетворенню в життя проголошених прав і свобод і виконанню обов’язків.

Гарантії правового статусу:

Загальні:

  • економічні;
  • політичні;
  • ідеологічні;
  • соціальні;
  • духовні

Юридичні:

  • конституційні;
  • галузеві;
  • відомчі;
  • ефективна робота державних органів і т.і.