Теорія держави та права

97. Поняття, елементи та критерії класифікації правових систем

Термін “правова система” виражає конкретно історичний, реально існуючий комплекс взаємозалежних юридичних засобів і явищ держави. У цьому терміні міститься узагальнююча теоретична модель (конструкція) правового змісту, яка функціонує легітимно.

Правова система - це сукупність внутрішньо узгоджених, взаємозв’язаних, соціально однорідних юридичних засобів, за допомогою яких держава здійснює необхідний нормативний вплив на суспільні відносини, закріплюючи, регулюючи, охороняючи і захищаючи їх від правопорушень.

Можна виділити наступні рівні правової системи:

  • Суб’єктно-сутнісний рівень - цей рівень виділяється для того, щоб підкреслити роль суб’єктів права в якості системо утворюючого фактора правової системи (людина, організації, рухи людей, сама держава);
  • Інтелектуально-психологічний рівень - на цьому рівні відбувається формування праворозуміння та правосвідомості як конкретної людини, так і суспільства в цілому;
  • Нормативно-регулятивний рівень - дослідження даного рівня дає змогу встановити, що норми права виступають в якості провідника державної волі і саме із зміною норм права починається удосконалення правової системи.

Ознаки правової системи:

  • базується на праві;
  • формується у зв’язку з правом;
  • має вторинний характер по відношенню до базисних відношень;
  • існує у вигляді складного комплексного утворення;
  • складається із ряду елементів.

Внутрішньою формою, або структурою правової системи є її елементи: Статичні компоненти:

а) нормативна основа:

  • система права
  • система законодавства
  • правопорядок
  • юридичні терміни
  • правові принципи;

б) ідеологічна основа:

  • правова ідеологія
  • юридична освіта
  • правова свідомість
  • правова культура;

в) організаційна основа:

  • суб’єкти права
  • правові установи.

Динамічні компоненти:

  • правотворчість
  • правореалізація
  • правозастосування
  • юридична практика
  • правове виховання
  • правовідносини

Серед багатьох сучасних правових систем країн можна виділити їх сукупності (об’єднати у групи за найбільш типовими ознаками) по найбільш характерним рисам, що характеризує певну правову сім’ю.

Термін правова сім’я - це узагальнююча теоретична модель правового змісту, яка має штучний характер. Вона є результатом наукової класифікації (типології). Тип (сім’я) правових систем відображає загальні та особливі риси конкретних національних правових систем, подібність і відмінність яких визначаються відповідно до позначених критеріїв.

Існує чимало класифікацій правових систем. Запропоновано декілька варіантів критеріїв, за якими вони об’єднуються у типи (сім’ї). Кожний із них заслуговує на увагу.

Однією з найбільш популярних виявилася класифікація правових сімей, яка ґрунтується на поєднанні двох критеріїв:

  • ідеології, яка включає релігію, філософію, економічні і соціальні структури;
  • юридичної техніки, яка включає джерела права як основний елемент.

В основу другої класифікації правових систем закладений критерій

правового стилю, що складається із наступних чинників:

1) походження і еволюція правової системи;

2) своєрідність юридичного мислення;

3) специфічні правові інститути;

4) природа джерел права і засоби їх тлумачення;

5) ідеологічні чинники.

В основі третьої класифікації критеріїв:

1) історія правових систем;

2) система джерел права;

3) структура правової системи - провідні інститути і галузі права.

З урахуванням наявних точок зору на цю проблему можна навести таку сукупність критеріїв, що визначають класифікацію правових систем світу.

1. Спільність історичних коренів виникнення і подальшого розвитку (включаючи ступінь рецепції римського права). Правові системи об’єднані природою їх розвитку, генетичними коренями, що знаходяться в тій самій стародавній державі.

Головне - це ґрунтування їх на єдиних правових началах, принципах, нормах;

2. Спільність основного юридичного джерела права (форми права) - нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір, правовий прецедент, правовий звичай, релігійно-правова норма. Роль, значення і співвідношення цих джерел права неоднакові в різних правових системах та їх типах;

3. Єдність у структурі системи права і норми права. Правові системи країн, об’єднані в один правовий тип (сім’ю), мають подібність структурної побудови нормативно-правового матеріалу. Це виражається в поділі системи права на підсистеми (публічну і приватну) і підрозділи - об’єктивне і суб’єктивне право, загальносоціальне і спеціально-юридичне право, природне і позитивне право та ін.

Загальним є розподіл норм права за галузями, підгалузями, інститутами та іншими елементами. Однакову будову має норма права;

4. Спільність принципів регулювання суспільних відносин.

Одні правові системи керуються ідеями свободи суб’єктів, їх формальної рівності, справедливості правосуддя і т.і., другі - віддають перевагу релігійним засадам (мусульманські країни), треті - звичаям і традиціям (країни Африки), четверті - ідеям панування закону, що виражає монополію держави в житті суспільства і особи (соціалістичні країни), тощо.

Правова сім’я - достатньо широка сукупність національних правових систем в межах одного типу права, що об’єднані спільністю історичного формування, структури джерел, провідних галузей та правових інститутів, юридичної культури та мислення, а також практикою правозастосування.

Основні види правових сімей:

  • романо-німецька правова сім’я;
  • англо-саксонська правова сім’я;
  • соціалістична правова сім’я;
  • релігійні правові сім’ї;
  • сім’ї традиційного та звичаєвого права.