Плацента — провізорний орган, що утворюється в період вагітності і забезпечує зв’язок плода з організмом матері. Плацента замінює функцію легень, органів травлення, нирок, шкіри та інших органів плода. В утворенні плаценти беруть участь материнська тканина — базальна частина децидуальної оболонки і похідні оболонки ембріона — трофобласт і хоріон. У формуванні хоріона, а після цього і плаценти розрізняють три періоди:

1) передворсинчастий (7—8-й день розвитку);

2) період створення ворсинок (до 50-го дня);

3) період створення котиледонів (50—90-й день).

Ворсини хоріона, що становлять основну складову плаценти, — деревоподібні утворення. Судини, які проходять у великих ворсинах, діляться в міру розгалуження ворсин. У кінцевих ворсинах пролягають тільки петлі капілярів. Із розвитком вагітності площа ворсин наростає, що сприяє збільшенню поверхні стикання кровотоку матері і плода. Материнський кровообіг відділений від плодового синцитіокапілярною мембраною. Ця межова поверхня в зрілій плаценті значно перевищує за розмірами поверхню тіла дорослої людини і становить 12—14 м2.

Окремі ворсини проникають у материнські тканини і називаються закріплювальними, або якірними. Більшість ворсин занурені безпосередньо в материнську кров, що циркулює в міжворсинчастому просторі. Поверхня ворсиста вкрита двома шарами епітелію. Зовнішній синцитій, чи плазмодіотрофобласт, складається з протоплазматичної маси без клітинних оболонок, у якій містяться ядра. На поверхні синцитію наявні мікроворсини, які збільшують активну поверхню. Під синцитієм пролягає шар хоріального епітелію, що складається з клітин, — цитотрофобласт. У перші місяці вагітності цитотрофобласт утворює суцільний шар, надалі окремі клітини зникають. У центрі ворсин розташовуються плодові капіляри.

Материнська частина плаценти — це стовщена частина деццдуальної оболонки, розмішена під ворсинами хоріона. У материнській частині плаценти утворюються заглиблення (лакуни) із зануреними ворсинами і циркулюючою материнською кров’ю, що їх омиває. Між цими зануреннями розміщені виступи деццдуальної оболонки, до яких прикріплюються якірні ворсини. У цих перегородках пролягають артерії, які постачають материнську кров у міжворсинчастий простір. Кров виливається з артерій унаслідок розплавлення їх стінок синцитієм ворсин. Венозна кров із міжворсиниастих просторів відводиться через крайову пазуху плаценти у вени матки. Материнська кров, що омиває ворсини, не згортається і не змішується з кров’ю плода, яка протікає по судинах, що розташовуються всередині ворсин.

Плацента забезпечує обмін речовин між організмами вагітної і плода, виконуючи трофічну, ендокринну, видільну, захисну функції, а також функцію газообміну, володіє антигенними й імуногенними властивостями. Плацента не тільки об’єднує, а й розділяє генетично неоднорідні організми матері та плода, запобігаючи виникненню імунологічного конфлікту.

Газообмін між кров’ю матері та плода відбувається шляхом дифузії через ендотелій капілярів, шар клітин Ланґганса і синцитіотрофобласт ворсин. Він здійснюється на всій поверхні ворсин. У процесі газообміну кисень переходить до плода, тому що його вміст у крові плода нижчий, ніж у крові матері. Плацента має здатність регулювати процес переходу кисню та інших газів у кров плода при високому вмісті його в крові матері. За рахунок цього відбувається перехід вуглекислого газу з організму плода в кров матері.

Трофічно функція плаценти. Транспорт білків, вуглеводів, жирів з крові матері в кров плода реалізується внаслідок складних процесів ферментативного розщеплення і синтезу поживних речовин відповідно до потреб плода, що розвивається. Плацента містить ферменти (протеази, дезамінази, оргіназу, лужну фосфатазу та ін.), які розщеплюють і синтезують білки. У ній угворюється специфічний термостабільний ізофермент лужної фосфатази, вміст якого в крові вагітної характеризує ступінь функціональної активності плаценти. Синцитіотрофобласт і цитотрофобласт містять велику кількість РНК, що вказує на високу активність у плаценті процесу синтезу білків. У плаценті містяться глутаматгідрогеназа, глутамінетоксилонова трансаміпаза та інші ферменти, необхідні для збереження постійного набору амінокислот в організмі плода. Інтенсивно перебігають процеси вуглеводного обміну, що свідчить про наявність у ній чималої кількості ферментів (діастаза, інвертаза, естераза, лактаза, каобоксилаза та ін.), а також стероїдних гормонів, які впливають на вуглеводний обмін. Високий вміст у плаценті ліпідів і ліполітичних ферментів вказує на активний обмін ліпідів і нейтральних жирів. Ліпіди, які створюються внаслідок розщеплення фосфоліпідів (що надходять із крові матері), проникають через плаценту так само, як продукти ферментативного розщеплення нейтральних жирів.

У плаценті містяться кальцій, залізо, фосфор, мідь, цинк, марганець, кобальт та інші мікроелементи. Ці речовини надходять з крові вагітної, депонуються в плаценті і використовуються згідно з потребами плода, який розвивається. Вміст фосфору в плаценті зростає з розвитком плода. Вважають, що мікроелементи беруть участь у реалізації гормональної функнії плаценти.

Плацента містить значну кількість вітамінів, які надходять з крові матері, депонуються в ній і після цього потрапляють в організм плода Встановлено, що плацента здатна не тільки депонувати вітаміни, а й регулювати процес lx транспорту.

Ендокринна функція плаценти. Плацента є залозою внутрішньої секреції, у якій вибуваються процеси синтезу, секреції і перетворення гормонів. Гормони, які продукуються в плаценті, зумовлюють розвиток пристосованих змін в організмі вагітної, потрібних для росту і розвитку плода, здійснення акту- пологів, підготовки функції лактації. Гормони плаценти синтезуються в епітелії ворсин — синцитіотрофобласті і цитотрофобласті. Синцитіотрофобласт синтезує і виділяє стероїдні гормони, цитотрофобласт — хоріонічний гонадотропін (ХГ), рівень якого в перші місяці вагітності надзвичайно високий. Продукція його триває кілька місяців, Спільно з плацентарним пролактином ХГ сприяє розвитку і функціональній активності жовтого тіла вагітної. У плаценті утворюються хоріонічний соматотропін, плацентарний лактоген, пролактин, естрогенні гормони, тестостерон, хоріонічний гонадотропін, адренокортикотропний гормон (АКТГ), прогестерон. У тканині плаценти визначаюгь окситоцин, вазопресин, гістамін, ацетилхолін, простагландини, опіоїдні пептиди — ендорфі- ни й енкефаліни.

Плацента містить фактори згортання крові і фібринолізу (тромбопластин, фібринолізин, кальцій та ін.), які сприяють правильній циркуляції крові в між- ворсинчастому просторі і припиненню кровотечі після пологів.

Антигенні та імуногенні властивості плаценти. Усі клітинні і тканинні елементи, які входять до складу плаценти, гормони, що мають зародкове і материнське походження (трофобласт, децидуальні клітини, еритроцити, лейкоцити), є потенційними антигенами. У плаценты визначають видоспецифічні, групові, тканинно-органні, стадіоспецифічні антигени й антигени гістосумюності (відповідальні за індукцію реакції трансплантаційного імунітету).

Тканини плаценти і плодових оболонок володіють диференційованою груповою (за АВО-системою) антигенною специфічністю: у децидуальній оболонці містяться А- і В-фактори крові матері, в амніоні — групові антитіла крові плода, а тканина хоріона не містить антигенних речовин, які визначаються в амніоні та крові плода. У цьому проглядається очевидний біологічний зміст: імунологічна “інертність” плодової частини плаценти відносно материнського організму є важливим чинником взаемозаХисту організмів матері та плода від розвїггку імуноконфліктних реакцій. Крім того, в плаценті визначають майже 40 так званих білків фетоплацентарного комплексу з імуномодулюва льною здатністю.

Плацентарний бар’єр — сукупність моофологічних і функціональних особливостей, що визначають здатність плаценти регулювати процес проникнення різноманітних речовин з крові матері в кров плода і навпаки. Морфологічним субстратом плацентарного бар’єра є епітеліальний покрив ворсин і ендотелій капілярів. Неушкоджена плацента гальмує транспорт до плода мікробів і крупномолекулярних сполук. Проте бар’єрна функція плаценти обмежена певними рамками. Через плаценту в кров плода проникають закис азоту, алкоголь, морфін, нікотин, атропін, ртуть, арсен, антибіотики, сульфаніламідна препарати, барбітурати, саліцилати, токсини, антитіла. Від плода до матері переходять вуглекислий газ, продукти обміну, антигени га ін. Доведено можливість потрапляння еритроцитів і лейкоцитів плода в кров матері (в обмеженій кількості). В організм плода (через патологічні зміни в плаценті) проникають збудники інфекційних захворювань, віруси, найпростіші (токсоплазми), патогенна і непатогенна кокова мікрофлора та інші мікроорганізми.

Зріла плацента має вигляд диска з діаметром від 17 до 20 см, завтовшки 2—4 см і з масою 500—600 г. Відношення маси плаценти до маси тіла плода — плацентарно-плодовий коефіцієнт (ППК) — становить 1/5—1/7. Плацента має дві поверхні — материнську, шо притягає до стінки матки, і плодову, яка повернута всередину, в порожнину амніона. Плодова поверхня вкрита гладенькою, блискучою водною оболонкою, під якою пролягають судини, що йдуть у радіальному напрямку від місця прикріплення пуповини до периферії плаценти. Материнська поверхня плаценти сірувато-червоного кольору, поділена більш-менш глибокими борозенками на частки, що складаються з безлічі розгалужених ворсин, у яких розташовані кровоносні судини. Такі часточки називаються котиіедонами. Сіруватого відтінку материнській поверхні плаценти надає децидуальна оболонка, що вкриває ворсини, які становлять основну частину плаценти. Плацента зазвичай кріпиться у верхньому відділі матки до передньої чи задньої стінки; до дна чи трубних кубів — рідко.