Для виникнення і нормального перебігу вагітності потрібні умови, у забезпеченні яких надзвичайно важливу роль відіграють залози внутрішньої секреції.

Гіпофіз. Передня частка гіпофіза (аденогіпофіз) під час вагітності збільшується в 2—3 рази. У ній відбувається значна морфологічна перебудова: збільшується продукція гонадотропних гормонів — лютеїнізувального й люфопіна, які сприяють розвитку жовтого тіла, а естроген та прогестерон впливають на зміни в грудних залозах. Підвищується утворення тиреотропного й адренокор тикотропного гормонів, гормону росту (соматотропного).

У задній частці гіпофіза (нейрогіпофії) накопичуються нейрогормони — окситоцич і вазопресин. Секреція гормонів гіпофіза відбувається під регулювальним впливом гіпоталамуса і кори головного мозку.

Яєчники. На самому початку вагітності в яєчнику розвивається нова залоза внуїрішньої секреції — жовте тіло, що виділяє гормон (прогестерон), який знижує збудливість і скоротливу здатність матки, що створює сприятливі умови для імплантації й розвитку вагітності.

Жовте тіло активно функціонує і забезпечує розвиток вагітності в перші 10—12 тиж. Потім воно починає поступово регресувати, і до 16-го тижня вагітності гормонатьну функцію практично повністю бере на себе фетоплацентарний комплекс.

У період всієї вагітності в яєчниках фолікули не дозрівають і овуляція не відбувається, проте продукція естрогенів триває. Естрогени нарівні з прогестероном стимулюють ріст матки і грудних залоз.

Плацента — особливий орган, що забезпечує зв’язок плода з організмом матері. У плаценті відбувається інтенсивний процес синтезу, секреції і перетворення гормонів як стероїдного, так і білкового походження. Гормон білкового походження — ХГ — за своїми біолопчиими класі ивос гями наближений до лютропіну — гормону передньої частки гіпофіза. ВіН сприяє збереженню функції жовтого тіла яєчника, впливає на розвиток надниркових залоз і гонад плода, на процеси обміну стероїдів у плаценті. ХГ визначається на 3-й тиждень вагітності, у 5 тиж. його рівень становить 2500—5000 МО/л, у 7 тиж. підвищується до 80 000—100 000 МО/л, до 12—13-го тижня вміст ХГ знижується до 10 000—20 000 МО/л і залишається на цьому рівні до завершення вагітності.

Дня оцінювання перебігу вагітності визначають співвідношення максимальної продукції ХГ і терміну вагітності: ранній пік рівня ХГ (5—6 тиж.), зсув до 10—12-го тижня, а також відсутність піку рівня ХГ свідчать про порушення функції трофобласта, а отже, і функції жовтого тіла, яку підтримує і стимулює ХГ.

Плацентарний лактоген (ПЛ) — хоріонічний лактосоматотропний гормон, який також належить до гормонів білкового походження. Завдяки своїй анти- інсуліновій дії ПЛ посилює процеси гліконеогенезу, знижуючи толерантність організму до глюкози, підвищуючи ліполіз. ПЛ синтезується плацентою протягом усього періоду вагітності і починає визначатися вже на 6-й тиждень. Найвишии рівень ПЛ у плазмі крові (8 мкг/моль) визначають на 38—39-му тижні вагітності, зниження його концентрації спостерігають у разі несприятливого перебігу вагітності.

Плацента продукує також інші білково-пептидні гормони: меланоцитсти- мулювальний (МСГ), АКТГ, тиреотропний (ТТГ); океитоцин, вазопресин, а також біологічно активні речовини — релаксин, ацетилхолін.

В утворенні естрогенних гормонів у період вагітності беруть активну участь як тканини плаценти, так і плід. Основним естрогеном фетоплацентарного комплексу є естріол. Рівень його в крові під час вагітності зростає в 5—10 разів, а екскреція із сечею — в сотні разів. Естрогени в такій великій кількості стимулюють ріст матки. Есгрюл, нейтралізуючи дію естрону й естрадіолу, знижує скоротливу здатність матки та стимулює її ріст.

Біосинтез прогестерону відбувається без участі плода. Візі утворюється в синцитії плаценти. У надниркових залозах плода прогестерон перетворюється на кортизол. У печінці плода можливе перетворення прогестерону на естрадіол й естріол. Протягом усього періоду вагітності вміст прогестерону в кроні поступово збільшується з 10—30 нг/моль до 100—300 нг/моль. Плацента до кінця вагітності синтезує до 250 мг прогестерону на добу.

Щитоподібна залоза. У 35—40 % вагітних щитоподібна залоза збільшується. У першій половині вагітності спостерігають її гіперфункцію, у другій половині — гіпофункцію. Вміст гормонш у плазмі істотно не змінюється.

Прищитоподібні залози. У період вагітності зазначають схильність до гіпофункції прищитоподібних залоз, яка може спричинити порушення обміну кальцію, що проявляється спастичними явищами у вигляді судомних скорочень литкових м’язів.

Надниркові залози. З настанням вагітності відбувається гіперплазія кіркової речовини надниркових залоз. Посилюється утворення глюкокортикощі в, що регулюють вуглеводний і білковий обмін. Збільшується утворення мінера- локортикоїдів, які контролюють мінеральний обмін. У кірковій речовині надниркових залоз підвищується синтез кортизолу, естрогенів, прогестерону й андрогенів. Взаємодія кіркової і мозкової речовини надниркових залоз з АКТГ сприяє посиленню обмінних процесів в організмі вагітної. Під впливом функціонування надниркових залоз підвищується вміст у крові холестерину й інших ліпідів, посилюється пігментація шкіри.