Інтелектуальна власність в Україні: погляд з ХХІ ст.

Парамонова О. С. Щодо визначення потерпілого у складі злочину, передбаченого статтею 176 КК України

Обраний Україною після здобуття незалежності шлях побудови цивілізованих ринкових відносин, її прагнення до інтеграції у європейське та світове співтовариство зумовили необхідність забезпечення ефективної кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав. Від вирішення проблеми запобігання та протидії злочинам проти авторського права і суміжних прав значною мірою залежить збереження та примноження інтелектуального капіталу держави, підвищення її міжнародного авторитету. Злочинність у сфері авторського права і суміжних прав, яка отримала назву інтелектуального піратства, характеризується високим рівнем латентності, а використання нових технологій забезпечує правопорушникам одержання значних прибутків, що актуалізує потребу удосконалення правового регулювання інституту авторського права і суміжних прав, зокрема кримінально-правову охорону.

На жаль, стан боротьби з кримінально-караними порушеннями авторського права і суміжних прав у нашій державі не відповідає вимогам сьогодення. Матеріали судово-слідчої практики засвідчують, що однією з причин неефективності кримінально-правової боротьби з порушеннями авторського права і суміжних прав є недостатньо чітке викладення диспозиції ст. 176 Кримінального кодексу України (далі - КК), що породжує різні підходи до кваліфікації порушень авторського права і суміжних прав як у теорії кримінального права, так і у діяльності правоохоронних органів.

Дослідженню питань, які стосуються проблем кримінально- правової охорони прав інтелектуальної власності, зокрема авторського права та суміжних прав, займалися П. П. Андрушко, Г Д. Гулкевич, Б. В. Здравомислов, А. М. Коваль, Б. В. Марченко, А. С. Нерсесян, М. І. Хавронюк та інші. Проте, питання встановлення окремих ознак складу злочину, передбаченого ст. 176 КК, залишається недостатньо вивченим.

Потерпілий у складі аналізованого злочину не є його обов’язковою ознакою, тому що у диспозиції ст. 176 КК немає на нього вказівки. Однак М.І. Хавронюк правильно вважає його обов’язковою ознакою такого діяння [1], адже матеріальна шкода як наслідок злочинного діяння спричинюється не невизначеному колу осіб, не будь-який особі, а лише уповноваженому суб’єктові авторського/суміжних прав. Саме тому з’ясування змісту такої ознаки, як «потерпілий» є важливою умовою правильної кваліфікації злочину, передбаченого ст. 176 КК.

Дискусійним в науці кримінального права є питання про суб’єктний зміст аналізованого поняття. Так, наприклад, одні автори вважають ним лише фізичну особу [2, с. 36], інші - фізичних і юридичних осіб [3, с. 50]. На думку М. В. Сенаторова, потерпілий від злочину - це соціальний суб’єкт (фізична чи юридична особа, держава, інше соціальне утворення або ж суспільство в цілому) благу або праву якого, що перебуває під охороною кримінального закону, злочином заподіюється шкода або створюється загроза такої [4, с. 210].

Проте, як вбачається, крапку в цьому питанні поставив новий кримінальний процесуальний закон, оскільки кримінально- правове поняття потерпілого походить від кримінально- процесуального. Згідно з ч. 1 ст. 55 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) потерпілим може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди [5, с. 26]. А це означає, що за суб’єктним змістом потерпілими від злочину, передбаченого ст. 176 КК, можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Вивчення юридичної літератури переконує, що під час аналізу розглядуваної норми не завжди конкретно и повно розкриваються ознаки потерпілого. Так, на думку П. П. Андрушка, потерпілими при порушенні авторського права і суміжних прав мають визнаватися суб’єкти особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав. Суб’єктами авторських прав є, як правило, фізичні особи - творці (автори) творів науки, літератури та мистецтва, а суб’єктами суміжних прав - як фізичні (виконавці), так і юридичні особи (виробники фонограм, відеограм, програм мовлення). Проте вчений не конкретизує цих суб’єктів [6, с. 45].

М. І. Хавронюк до потерпілих від злочину «Порушення авторського права і суміжних прав» відніс таких осіб: 1) суб’єкти авторського права: а) автор - фізична особа, творчою працею якої створено твір та яка має особисті (немайнові) і майнові права на нього; б) спадкоємці автора та особи, яким автор чи його спадкоємці передали свої авторські майнові права; 2) суб’єкти суміжних прав: а) виконавець творів - актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів; б) його спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань; в) виробник фонограми - фізична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис виконання та будь-яких звуків; г) його спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм; д) виробник відеограм - фізична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень; е) його спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм [1, с. 391]. Окрім того, за ч. 3 ст. 176 КК потерпілим може бути підлегла особа, яка має авторське право та суміжні права [7, с.179].

Разом із тим, потерпілими, крім зазначених вище осіб, можна визначити виробника відеограми - юридичну особу, організацію ефірного мовлення - юридичну особу та організацію кабельного мовлення - юридичну особу. Проте і цей перелік кола потерпілих осіб є не повним.

Враховуючі бланкетний характер диспозиції ст. 176 КК, для визначення потерпілого, варто звернутися до відповідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК) [8] та Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон) [9], з аналізу яких випливає, що потерпілими у такому випадку мають визначатися саме суб’єкти права інтелектуальної власності, якими, відповідно до ст. 421 ЦК, є: творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) й інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, закону чи договору [8].

Відповідно до ст. 435 ЦК та ст. 7 Закону, суб’єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та інші фізичні та юридичні особи, які набули авторських прав відповідно до договору або закону. Фізичні та юридичні особи стають суб’єктами авторського права після передачі (відчуження) авторами або спадкоємцями на основі відповідного договору майнових прав на користь цих осіб [8; 9]. Автор твору є первинним суб’єктом авторського права. Інші фізичні та юридичні особи є похідними суб’єктами авторського права. В автора твору авторське право виникає як сукупність немайнових (особистих) та майнових прав, що надаються йому законом. Інші фізичні та юридичні особи можуть набути лише майнових авторських прав відповідно до договору або до закону.

Відповідно до ст. 450 ЦК, ст.ст. 36 та 37 Закону, суб’єктами суміжних прав, як і суб’єктами авторського права, можуть бути фізичні та юридичні особи, які поділено на дві групи: первинні суб’єкти, які безпосередньо створюють об’єкти права, та похідні суб’єкти, які набувають майнових прав на відповідний об’єкт відповідно до договору чи закону [8; 9].

Первинними суб’єктами суміжних прав є: виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.

До похідних суб’єктів суміжних прав відносять осіб, які набули прав відповідно до договору або закону: спадкоємці виконавців та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконання; спадкоємці, правонаступники виробників фонограм та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм; спадкоємці, правонаступники виробників відеограм та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм; правонаступники організацій мовлення та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо їх програм (передач).

Потерпілим при порушенні авторського/суміжних прав може бути не одна особа, а декілька, оскільки твір науки, літератури і мистецтва може бути створений у співавторстві. Авторське право на такий твір належить всім співавторам спільно незалежно від того чи утворює такий твір нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення [9].

Суб’єктами авторського/суміжних прав можу бути і держава, до якої ці права переходять згідно із законом чи договором. Оскільки ст. 176 КК України не конкретизує, кому має бути завдано матеріальної шкоди, можна стверджувати, що шкода може завдаватись і державі Україні, а також іноземним державам. Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК, вони є рівноправними учасниками цивільних відносин [8]. Разом із тим, держава Україна та/або іноземні держави, відповідно до ст. 55 КПК України, не можуть визнаватися потерпілими від такого злочину, оскільки не підпадають під законодавче визначення потерпілого, закріплене у вищезгаданій статті.

Підсумовуючі викладене зазначимо, що потерпілими від злочину, передбаченого ст. 176 КК «Порушення авторських та суміжних прав», є відповідні суб’єкти (фізичні та юридичні особи) авторського права або суміжних прав. Для об’єктивної кримінально-правової оцінки діяння, уникнення неоднозначності погляду на потерпілого від даного злочину, на нашу думку, необхідно доповнити ст. 176 КК України приміткою із вказівкою на конкретних суб’єктів, яким може бути завдано матеріальної шкоди.