Інтелектуальна власність в Україні: погляд з ХХІ ст.

Кульбашний А. А. Патентування новітніх технологій - рушійна сила наукового прогресу

Сприяння винахідництву - це прямий шлях до стрімкого економічного розвитку країни. Покращення умов для створення об’єктів права інтелектуальної власності та досконалої системи їхньої охорони надає можливості для розвитку цілої низки галузей в нашій державі. За сучасних умов важливим інститутом охорони об’єктів права інтелектуальної власності є патентування, покликане забезпечити баланс інтересів між творцями та суспільством таких об’єктів права промислової власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо. Необхідність в охороні виникає у зв’язку з тим, що винаходи (корисні моделі) становлять ринкову цінність. Оперативна та всебічна охорона винаходу (корисної моделі) є справедливою винагородою винахіднику за вкладені зусилля. Для держави це означає, що чим краща охорона об’єктів права інтелектуальної власності, тим привабливішим є інвестиційний клімат у країні.

Патентування винаходу (корисної моделі) підтверджує першість винахідника, його авторство. Законодавством передбачено, що патентом є охоронний документ, який засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель) [1]. Правова охорона надається лише винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності й моралі та відповідає умовам патентоздатності. Такими умовами є: новизна, винахідницький рівень, промислова придатність. Новим винахід (корисна модель) визнають тільки, якщо він не є частиною рівня техніки.

Новим не може бути визнаний винахід (корисна модель), котрий став відомим із загальнодоступних джерел інформації. Такими джерелами інформації є будь-які відомості про винахід, які повідомлені законним шляхом або з якими особа мала можливість самостійно познайомитись. Тобто, інформація про винахід (корисну модель) повинна бути доступна невизначеному колу людей [2, с.338].

Винахідницький рівень буде мати винахід, якщо для фахівця він не є очевидним [1]. На відміну від новизни, при перевірці винахідницького рівня до уваги не беруться відомості, що не стали загальнодоступними до дати подання заявки до Українського інституту промислової власності. Промислово придатним винахід (корисна модель) може стати лише тоді, коли цей винахід (корисна модель) може бути використана у промисловості, сільському господарстві та інших галузях. Отримавши охоронний документ, правовласник може реалізувати свої виключні права інтелектуальної власності та отримати вигоду від використання свого винаходу (корисної моделі).

Отже, законодавством встановлені чіткі обмеження щодо можливості патентування нових об’єктів права промислової власності. Однак стрімкий розвиток технологій призводить до того, що виникає загроза монополізації не тільки технологій, а й навіть наукового відкриття, зокрема в сфері охорони здоров’я. Ця галузь є соціально важливою й тому стан сучасної медицини є ключовим для кожної держави. Розвиток науки в сфері охорони здоров’я активно просувається завдяки великим капіталовкладенням фармацевтичних корпорацій. І саме тому дуже багато винаходів патентується компаніями, що спеціалізуються на охороні здоров’я. Вони мають дуже широкий спектр впливу, зокрема можливість регулювати вартість окремих медичних послуг, вартість та поширення певної технології або певного виду ліків. Однак у такому вигляді ситуація для пацієнтів медичних закладів ще не є загрозливою.

Існує проблема глобальніша та більш небезпечна, ніж приватизація розробок в сфері охорони здоров’я. Вона пов’язана саме з розвитком технологій. Якщо технологія перебуває у відкритому доступі, то її інтенсивний розвиток може продовжуватися іншими суб’єктами права інтелектуальної власності та приносити нові відкриття, що піднімуть наше наукове пізнання на вищий рівень. Однак, якщо компанія вирішить не патентувати свої розробки, а тримати все в комерційній таємниці, то інші науковці не зможуть використати сучасні надбання в цій сфері та покращити ці знання.

Іноді держава захищає приватну компанію та надає патентний на об’єкти, які взагалі не є предметом для патентування, зокрема наукові відкриття. Так виник спір на території Сполучених Штатів Америки у 2009 р. [3]. Суть спору пов’язана із видачою патентів на ген людини, зареєстрований під назвою BRCA1 та BRCA2 [4]. Саме ген людини, який за своєю природою є науковим відкриттям, був «приватизований» компанією Myriad Genetics. Ця компанія вперше ідентифікувала два гени, які в результаті незначної деформації в майбутньому могли викликати у людини ракову пухлину. Після патентування своїх наукових досягнень компанія Myriad Genetics змогла повністю заборонити іншим особам розробляти препарати чи тестові системи для знаходження цього гену людини та інших розробок. Фармацевтична компанія отримала право заборонити подальше вивчення та будь-які розробки пов’язані із двома генами людини. По своїй суті, таке право, надане приватній компанії вже є шкодою суспільним інтересам та можливості отримати в майбутньому медичну допомогу, пов’язану із цими розробками.

Протягом останніх 150 років у США вважалось неможливим запатентувати продукти природи. Саме таким головним аргументом була думка адвоката Кріса Хансена, що представляв інтереси Американського союзу громадських свобод [5]. Для розроблення технології та виокремлення окремого гену потрібні багатомільярдні вкладення, що повинні окупитися. Компанія Myriad Genetics має матеріальний інтерес від цього наукового досягнення. Жорсткий контроль над використанням патентів компанії та заборона використання запатентованого винаходу створили загрозу суспільним інтересам та викликали сильний резонанс серед населення та правозахисників. На Верховний суд США було покладено обов’язок відповісти на запитання: чи може бути запатентовано ген людини? [6].

13 червня 2013 р. Верховним судом США було винесено рішення про те, що ДНК людини не може бути запатентована. Однак також вказано, що кожен елемент людини, що створений штучно, зокрема ДНК, може бути захищений патентом як винахід. Представники компанії Myriad Genetics наголошували, що бажають отримати патент на штучно створений ген, котрий є копією гену людини [7]. Суд визнав, що таке відкриття є суспільно корисним та важливим, однак не всі важливі відкриття можуть бути отримати патент. Таке рішення підтвердило, що наукове відкриття не завжди може отримати охоронний документ у межах права промислової власності.

Деякі компанії висловили думку про те, що рішення Верховного суду США може зупинити інноваційну діяльність у країні, оскільки тепер патентування генів будь-якого продукту природи є неможливим, а значить вкладати величезні кошти в їх розробку немає сенсу [8].

На думку автора, ця проблема виникла у зв’язку із тим, що в розроблення технології виділення та аналізу гену людини спрямовано дуже великі кошти. Якщо б ці розробки були більш доступними, то наукові досягнення змогли б досягнути нових висот дуже швидко. Сучасна інноваційна діяльність та розробка нових технологій є дуже ризиковою і саме тому великі компанії бажають охорони своїх капіталовкладень у вигляді державних гарантій - патенту на винахід.

Зрозуміла позиція і громадських захисників - неможливо запатентувати те, що існувало в природі та було виокремлено з неї. Тут немає нічого, що створено людиною. Не можна приватизувати те, що належить кожній людині, наприклад, її гени. Якщо ж патентувати кожен аспект наукових досягнень щодо людини, то ефективність патентної системи вірогідно зменшиться, адже патентовласники будуть приділяти більше уваги тому, як уберегти своє відкриття від посягання іншими та як на цьому можна отримати вигоду. Принципом патентної системи є заохочення науковців до розвитку сучасного рівня техніки, а не надання інструменту для маніпулювання іншими учасниками ринкових відносин.

Отже, світова патентна система потребує глобальних змін у напряму до забезпечення рівноваги між потребами великого капіталу, заохоченням винахідників та суспільства в цілому у вигляді розвитку наукового прогресу. Таким чином, утвориться тріада між винахідником (науковцем), капіталом і суспільством.