Інтелектуальна власність в Україні: погляд з ХХІ ст.

Ясінський Р.А. Набуття права інтелектуальної власності на комп’ютерні програми

За сучасних умов Україна перебуває на новому етапі свого розвитку, коли стає вкрай необхідно вирішувати комплекс важливих економіко-правових питань, що в подальшому сприятимуть приєднанню нашої держави до європейського співтовариства. Як зазначив представник Всесвітньої організації інтелектуальної власності (надалі - ВОІВ), Україна є однією з провідних держав інтелектуальної творчості. Поряд із США, Японією, Німеччиною та Англією вона входить у першу двадцятку за кількістю талановитих людей [1]. Саме сьогодні неабияку увагу потрібно приділяти захисту результатів творчої діяльності. Вже ніхто не заперечує, що комп’ютерна програма є особливим об’єктом права інтелектуальної власності. На жаль, сьогодні склалася ситуація, коли на території нашої держави за зовсім жалюгідні кошти можна придбати піратські копії програмних продуктів багатьох відомих підприємств- розробників [2].

На міжнародному рівні питання про можливості й доцільність правової охорони комп’ютерної програми вперше розглядалось у 1971 р. Консультативною групою урядових експертів ВОІВ. Згодом роботи були продовжені Міжнародним бюро ВОІВ і Консультативною групою неурядових експертів протягом 1974 - 1977 рр. Паралельно ця проблема обговорювалась у рамках Міжнародної асоціації з охорони промислової власності (надалі - МАОПВ) на конгресі в Сан- Франциско у 1975 р., На ньому було вирішено розробити норми спеціальної охорони програмного забезпечення та користуватися можливостями, що надає національне законодавство (переважно у формі авторського права). У 1978 р. ВОІВ були схвалені «Типові положення з охорони програмного забезпечення обчислюваних машин».

Сучасне українське законодавство визнає комп’ютерні програми лише як об’єкти авторського права. Так, ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001 р., визначає комп’ютерні програми як окремий об’єкт авторського права. Ст. 18 вище зазначеного Закону в повній відповідності з міжнародними конвенціями, учасницею яких є Україна, встановлює, що комп’ютерні програми охороняються як літературні твори незалежно від способу чи форми вираження програм [3]. Разом із тим, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. визначає, що комп’ютерні програми не можуть одержати охорону згідно з цим законом [4]. З іншого боку, п. 3 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» вказує, що передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору й не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані в творі. Це означає, що в Україні охороняється лише форма виразу програм, а їх структура, алгоритм й ідеї, що лежать в основі програм, не підлягають охороні й можуть вільно використовуватися третіми особами. Також у п. 4 ст. 433 Цивільного кодексу України зазначено, що комп’ютерні програми охороняються як літературні твори [5].

Комп’ютерна програма визначена в національному законодавстві у сфері авторського права і суміжних прав як набір інструкцій у вигляді слів, шифрів, кодів, схем, символів чи у будь- якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату. Це найбільш загальне визначення комп’ютерної програми. Важливо підкреслити, що правова охорона комп’ютерних програм не залежить від конкретного визначення терміна «комп’ютерна програма» так само, як правова охорона майже будь-якого об’єкта авторського права не залежить від визначення того чи іншого виду твору науки, літератури чи мистецтва.

Суб’єктами права на комп’ютерні програми є автор комп’ютерної програми (фізична особа); група співавторів (фізичні особи); юридичні особи у випадку, якщо автор (автори) комп’ютерної програми є працівником (працівниками) юридичної особи, та цю комп’ютерну програму створено у межах службових обов’язків авторів для юридичної особи- роботодавця.

Крім того, юридична особа може стати правовласником авторських прав на комп’ютерну програму у випадку, якщо цю програму було створено на замовлення фізичними особами (авторами програми), котрі не є працівниками цього підприємства. В такому випадку здійснюється державна реєстрація договору про передачу (відчуження) майнових авторських прав на комп’ютерну програму між автором (авторами) комп’ютерної програми та юридичною особою (замовником розробки).

Першим способом виникнення права інтелектуальної власності на комп’ютерну програму є її фактичне створення. Якщо автор сам створив комп’ютерну програму, то порядок набуття прав у такому випадку є дещо спрощеним - достатньо самого факту створення твору [3]. Останній вже сам по собі призводить до виникнення об’єкта правової охорони та передбаченої законодавством сукупності авторських прав. Набуття жодного з цих прав не пов’язане з будь-якими додатковими діями автора. Тобто, з факту самостійного створення автором комп’ютерної програми виникає увесь комплекс немайнових та майнових прав інтелектуальної власності, який належить такому авторові (чи співавторам). Єдиною умовою для набуття прав на комп’ютерну програму є втілення її в певній матеріальній формі. Будь-які формальності чи сповіщення не є підставою для набуття чи не набуття таких прав. Набуття авторських прав з факту створення автором цього твору є одним з найдемократичніших правових інститутів.

Другим за поширенням способом виникнення права інтелектуальної власності (після особистого створення) є набуття авторських прав на комп’ютерну програму за цивільно- правовим договором. Будь-яка особа (юридична або фізична), яка володіє майновими авторськими правами на комп’ютерну програму, має право передати (продати за оплату чи передати безкоштовно) права на комп’ютерну програму іншій особі (фізичній або юридичній). Особа-правоволоділець може відчужувати ці права повністю, може передати їх іншій особі частково або надати дозвіл на використання об’єкта авторського права. Виникнення права інтелектуальної власності на комп’ютерну програму може здійснюватись на підставі: ліцензії на використання об’єкта права інтелектуальної власності; ліцензійного договору; договору про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності; договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; іншого договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності має бути укладеним у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є недійсним [6].

Третім способом набуття права інтелектуальної власності на комп’ютерні програми є правонаступництво. Спадкування авторських прав здійснюється або за законом, або за заповітом. При спадкуванні за законом спадкоємцями можуть стати тільки громадяни, що є законними спадкоємцями. При спадкуванні за заповітом авторські права можуть бути передані будь-якому громадянину. До складу спадщини входять лише майнові права інтелектуальної власності, не входять до складу спадщини особисті немайнові права інтелектуальної власності. Майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора [5].

Підводячи підсумок, зазначимо, що існують такі способи виникнення права інтелектуальної власності на комп’ютерні програми: безпосереднє створення в об’єктивній формі; шляхом набуття права інтелектуальної власності за цивільно-правовим договором; спадкування майнових прав інтелектуальної власності. Можна стверджувати, що в сучасних умовах розвитку інноваційної сфери національне законодавство потребує удосконалення щодо питань, пов’язаних із виникненням та передачею прав на комп’ютерні програми. Зокрема, Державній службі інтелектуальної власності пропонуємо розглянути можливість розробки типового договору на основі Закону України «Про авторське право і суміжні права», а також Цивільного кодексу України. Українському агентству з авторських та суміжних прав потрібно розробити єдину процедуру державної реєстрації права інтелектуальної власності на комп’ютерні програми. Вказані заходи, на нашу думку, дозволять Україні підвищити свій міжнародний престиж та покращити позиції в інноваційному рейтингу.