Інтелектуальна власність в Україні: погляд з ХХІ ст.

Коновал В. І. Конкуренція нормативно-правових актів у сфері цивільно-правової охорони прав виробників фонограм

Спроможність забезпечити належну охорону прав інтелектуальної власності є сьогодні одним із основних показників цивілізованості суспільства, гарантією економічного та соціального розвитку будь-якої країни та необхідною умовою для того, щоб посісти належне місце у світовому співтоваристві. Цивільно-правовий захист має стати рушійною силою охорони суміжних прав. Фонограма в системі суміжних прав має свої особливості: 1) їй властивий похідний зв’язок із авторським правом; 2) виготовлення примірника відбувається за допомогою технологічного обладнання, а матеріальним носієм із наявним в ньому звукозаписом виступає об’єктом охорони; 3) процес звукозапису містить в собі креатив. Створення фонограм потребує творчого внеску великого кола осіб: звукорежисерів, музичних режисерів, звукооператорів. Цивільно-правова охорона зумовлюється й тим, що фонограма - це не лише об’єкт суміжного права інтелектуальної власності, а й матеріальний предмет цивільного обігу в процесі комерціалізації.

Ефективність цивільно-правової охорони залежить від рівня впорядкованості та регламентації нормативно-правовими актами, що регулюють виробництво фонограм. Забезпечення охорони прав виробників фонограм вже декілька років є однією з головних проблем у сфері інтелектуальної власності. Основною метою цивільно-правового регулювання відносин, що виникають у виробництві фонограм, є встановлення балансу інтересів між правовласником, публікою та користувачами.

Проблеми цивільно-правової охорони та захисту прав виробників фонограми в науково-теоретичних колах досліджували О. Ієвіня, Ю. Ховтун, С. Ступак, В. Сидоренко, В. Жаров, Ю Халецький, І. Савельева, Ю. Гриценко, О. Романюк, Ю. Долганова, А. Бойченко, О. Боярчук та інші як вітчизняні, так і зарубіжні вчені. Водночас ряд питань, пов’язаних із цивільно-правовою охороною та захистом прав виробників фонограм залишається маловивченим. Автор статті ставить за мету розглянути можливі шляхи усунення проблем нормативно-правового регулювання прав виробників фонограм.

Стратегічні завдання нормативно-правового регулювання прав виробників фонограм загалом відповідають викликам сьогодення у практичній діяльності із використання фонограм. Так, у 1997 р. Кабінет Міністрів України розробив «Правила роздрібної торгівлі примірниками фонограм» (далі - Правила), що визначали вимоги до здійснення роздрібної торгівлі, прокату, зберігання примірників фонограм та спрямовувалися на захист прав споживачів у частині забезпечення належної якості таких примірників і правомірного користування ними [1]. Проте їх правозастосування викликало низку проблем. Так, Ю. Ховтун, експерт ринку фонограм, стверджує, що найбільше заперечень в контраагентів викликав п. 4 «Правил роздрібної торгівлі примірниками фонограм», яким заборонялась торгівля у дрібнороздрібній мережі (кіосках, палатках, лотках, автомагазинах тощо), з рук, на ринках (крім розміщених в спеціалізованих місцях торгівлі). Як зауважує автор, виникає питання: чому не можна торгувати в кіосках або в палатках, якщо ці торговельні місця будуть обладнані відповідним чином? Або чому не можна торгувати в автомагазинах, знову ж таки за умови, що місця торгівлі в цих автомагазинах зазначеною продукцією будуть обладнані відповідним чином? Адже практично кожний відвідувач автомагазину є потенційним споживачем, хоча б примірників фонограм [2, 60]. Вищевказану позицію підтримує і С. Ступак. Не випадково дослідник вказує на зміст п. 4 Правил, який став приводом подання позовів виробників фонограм до суду. Внаслідок судового розгляду прийнято низку суперечливих рішень, що й так ускладнює ситуацію [3, 54-67].

Дійсно, в редакції Правил міститься норма про вимогу роздрібної торгівлі примірниками фонограм у спеціалізованих місцях. Крім того, такими місцями, за Правилами, є стаціонарні підприємства торгівлі (магазини), спеціалізовані відділи, секції підприємств з універсальним асортиментом продовольчих та непродовольчих товарів, а також стаціонарні пункти продажу (кіоски). Якщо брати до уваги, що окрім контрольних марок на суб’єкта господарювання покладено обов’язок забезпечити приміщення для зберігання примірників, інвентаря, оснащувати торговельні приміщення спеціальним торговельно- технологічним обладнанням, то за таких умов організувати роздрібну торгівлю цілком можливо.

Ситуативно подібним прикладом слід вважати і Указ Президента України «Про впорядкування торгівлі деякими підакцизними товарами, пов’язаними з використанням аудіовізуальних творів та примірників фонограм», який встановив, що імпорт, експорт, оптова і роздрібна торгівля примірниками фонограм здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності за наявності атестата, що засвідчує законність і правомірність використання примірників фонограм. За атестат справляється плата у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [4]. Шлях фонограмної продукції до покупця особливо ускладнюється також і тим, що необхідно одержати кілька атестатів - на стадії імпорту, оптової і роздрібної торгівлі [5, 50].

Законодавством передбачено право вільного відтворення одного примірника фонограми бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована на одержання прибутку, за умови, коли відтворення обмежується поодинокими випадками і не носить систематичного характеру для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника. Проте, Законом України «Про обов’язковий примірник документів» в статті 8 обов’язком виробників документів (фонограм) залишається доставити примірник аудіовізуального твору національним, зокрема спеціалізованим: всеукраїнським бібліотекам - аудіопродукцію довідкового, навчального, науково- просвітницького, виробничо-професійного, розважального характеру; універсальним бібліотекам (Автономної Республіки

Крим та обласним) - аудіопродукцію краєзнавчого характеру, виготовленої на відповідній території [6].

Хоча одни примірник фонограми надсилається бібліотекам, але шлях врегулювання спору у разі поєднання кількох зазначених вище ознак фонограми в частині забезпечення обов’язковим примірником в законі відсутній, адже ситуацію законодавець не передбачає.

На відмінну від Концепції розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності у новій Програмі розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні на 2010 - 2014 р. пріоритетним напрямом визнано рух на узгодження національних нормативно-правових актів між собою, посилення ролі спеціального законодавства в правозастосуванні [7]. На наш погляд, ключем на шляху вирішення правових проблем, що виникають у діяльності із виробництва фонограм, є стандартизація. Вона покликана забезпечити виробництво продукції, яка відповідає обов’язковим вимогам, а також підтримувати підвищення якості продукції за рахунок розробки стандартів за ініціативою підприємств, які досягли високих показників якості [8, 73].

На сучасному етапі регулювання діяльності виробників фонограм дедалі частіше знаходить своє законодавче закріплення в окремих підзаконних нормативно - правових актах як суб’єктів господарювання, а їх статус серед суб’єктів суміжних прав відображається в одній ланці з виробниками відеограм, програмах (організаціях) мовлення. Тому ми вважаємо, що варто прийняти окремий законодавчий акт, який має усунути конкуренцію норм в сфері цивільно-правової охорони виробників фонограм.

Підсумовуючи вищевказане, зауважимо, що найближчим завданням законотворця має залишатися усунення протиріч у чинних нормативно-правових актах, які регламентують діяльність виробників фонограм. При цьому варто акцентувати увагу на законодавчому забезпеченні чітко окресленого правового статусу виробників фонограм. Дієвість національного законодавства, що регулює відносини у сфері цивільно-правової охорони та захисту прав виробників фонограм та продовжує своє становлення, покаже час.