Інтелектуальна власність в Україні: погляд з ХХІ ст.

Ленго Ю.Є. Особливості правової охорони складених творів

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон) [1] та п. (5) ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів [2], об’єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема: збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини.

Складений твір - компіляція творів (уривків творів) чи звичайних даних, підбір та розташування яких є результатом творчої діяльності та упорядкування яких не порушують авторських прав. Автори словника [3] зазначають, що збірник літературних або художніх творів - це усі види компіляцій з відібраних творів і уривків із них. До таких творів належать різні види збірників, енциклопедичні словники, газети, журнали, бюлетені, а також альманахи, збірники фольклору та інші видання.

Оригінальність складеного твору полягає в його композиції, а саме: у послідовному розташуванні та взаємозв’язку основних частин цього твору, які становлять єдине ціле. Наприклад, для створення газети чи журналу необхідно визначити загальну концепцію, розробити макет, зробити відбір відповідних матеріалів тощо.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону [1], авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) належить авторське право на здійснені ним підбір і розташування творів та (або) інших даних, що є результатом творчої праці (упорядкування).

Складені твори створюються шляхом творчого з’єднання в єдине ціле творів (уривків творів), автором яких не є упорядник. Суть творчої діяльності укладача полягає в тому, що він самостійно відбирає необхідний матеріал, розташовує його за оригінальною системою і часто піддає його обробці. Наприклад, адаптує стародавній текст до сучасних вимог, додає до нього коментарі, посилання, предметні та іменні покажчики тощо. Результатом творчої роботи автора-упорядника є сама розроблена ним система розташування матеріалу [4]. Звичайна технічна робота (складання телефонних довідників у хронологічному порядку, творів одного автора, підготовка в хронологічному порядку збірки нормативно-правових актів та інших аналогічних баз даних) не є інтелектуальною творчою діяльністю, а отже, відповідно до ст. 10 Закону [1], авторсько- правова охорона на результати такої діяльності не поширюється. Також не підлягає правовій охороні складений твір (збірник), якщо упорядник використовує раніше створений підбір матеріалів та розташовує його в іншому порядку (може й оригінальному) і навпаки, якщо підбір є оригінальним, а розташування - ні (наприклад, при створенні журналу використовується структура та дизайн раніше опублікованого журналу).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону [1], упорядник збірника користується авторським правом за умови дотримання ним прав авторів кожного з творів, включених до складеного твору. Це положення означає, що упорядник не має права привласнювати авторство на складові частини складеного твору. Також упорядник не в праві, без відповідного дозволу від авторів творів, самостійно вносити зміни у твори.

Однією із помилок авторів складених творів є, наприклад, передрук статті, яка містить повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної пресінформації, які, за законодавством, не є об’єктом авторського права (ст. 10 Закону [1]). Враховуючи те, що передбачена Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору (статті), а не на зміст (новина, інформація про поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації), то передрук статті, яка містить повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації, є використанням об’єкту авторського права (літературного письмово твору - статті), змістом якого є повідомлення про новини.

Складений твір охороняється авторським правом незалежно від того, чи є об’єктами авторського права складові частини цього твору. Якщо складові частини є об’єктами авторського права, то необхідно отримати письмовий дозвіл від кожного з авторів творів (суб’єкта майнових прав) при включенні їх до складеного твору. Якщо буде відсутній хоч один дозвіл на використання твору, то упорядник не матиме права на відтворення та розповсюдження складеного твору в цілому. Якщо складовими частинами є твори, що стали суспільним надбанням, або об’єкти, що не охороняються авторським правом (нормативно-правові акти, фольклор тощо), то однією умовою виникнення прав упорядника є самостійний підбір, упорядкування та (або) обробка матеріалу.

Автори творів, включених до складеного твору, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від складеного твору в цілому, якщо інше не передбачено авторським договором, укладеним між автором та упорядником.

Упорядники складених творів мають особисті немайнові права та майнові права, які обмежені порівняно з правами звичайних авторів, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону [1], видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників, збірників наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань належать виключні права на використання таких видань у цілому.

Видавці не набувають виключних прав на твори окремо від видання в цілому, навіть коли ці твори створені у порядку службового завдання.

Таким чином, для того, щоб складений літературний твір підлягав правовій охороні, він повинен відповідати усім умовам надання правової охорони складеним творам, а саме:

- оригінальний підбір матеріалу;

- отримання дозволу у кожного з авторів на використання їх творів, якщо твори охороняються авторським правом (у випадку з газетами та журналами можлива усна форма);

- нове та оригінальне розташування відібраного матеріалу.

Відсутність однієї із умов правової охорони складеного твору, дають підстави до висновку, що ці складені твори не будуть підлягати авторсько-правовій охороні.