Інтелектуальна власність в Україні: погляд з ХХІ ст.

Полинько І.В. Зміст майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин як елемент правової охорони

В умовах стрімкого розвитку науково-технічного прогресу інтелектуальна творча діяльність людини набуває дедалі більшого значення. Головною продуктивною силою за сучасних умов є інтелект, знання і творчий потенціал людини - визначальні фактори як науково-технічного, так і соціально-економічного розвитку. Саме тому одним із основних завдань, що потребує вирішення з боку держави, є забезпечення надійної правової охорони та захисту результатів інтелектуальної творчої діяльності людини.

Забезпечення стабільного економічного розвитку в аграрному секторі економіки також неможливе без використання досягнень науки і техніки, залучення високих технологій, активізації науково-технічної діяльності суб’єктів агропромислового комплексу. Значна частина об’єктів права інтелектуальної власності в аграрній сфері - селекційні досягнення, які є одними з найпоширеніших об’єктів обігу науково-технічної продукції в аграрному секторі економіки. Саме тому є потреба стимулювання діяльності з виведення нових сортів рослин, порід тварин, зокрема, шляхом чіткого визначення комплексу прав селекціонерів та інших суб’єктів комерційного обігу селекційних досягнень, а також забезпечення надійної охорони цих прав.

Проблемі охорони майнових прав інтелектуальної власності на селекційні досягнення присвячено роботи таких фахівців, як Л.Й Глухівський, О.М. Мельник, М.І. Паладій, О.Ю. Піддубний, О.А. Підопригора, Д.М. Притика, Л.І. Ряботягова, Н.Г. Салищева, В.Г. Третьякова, Р.Б. Шишка, О.В. Пічкур, М.В. Пушкар та інші. Проте вищезгадані автори недостатньо уваги приділили визначенню змісту майнових прав на селекційні досягнення у рослинництві, що і спонукало автора до написання цієї статті.

Законодавством не визначено вичерпний перелік майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин, що до певної міри ускладнює правову охорону останніх. Це зумовлено, з одного боку, розмаїттям господарських форм використання патентних прав, а тому усі їх неможливо заздалегідь передбачити в законодавстві. З іншого - чітке визначення майнових прав неодмінно потрібне для розмежування легального і неправомірного використання майнових прав селекційних досягнень.

Можна погодиться з думкою Р.В. Дроб’язко [1, 415], що селекційним досягненням у рослинництві визнається сорт, що має один або кілька господарських ознак, які відрізняють його від існуючих сортів рослин. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», сорт - це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) [2], що, незалежно від того, чи відповідає вона повністю умовам надання правової охорони, може бути визначена за ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності певного генотипу або комбінації генотипів; бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин за ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак; розглядатися як одне ціле з погляду її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.

У результаті створення об’єкта права інтелектуальної власності, зокрема сорту рослин, суб’єкт цього права набуває низку прав як особистого немайнового, так і майнового характеру. Така класифікація прав має важливе практичне значення. Законодавство ґрунтується на тому, що за загальним правилом особисті немайнові права можуть належати лише безпосередньо творцеві об’єкта права інтелектуальної власності (селекціонеру). Вони є невідчужуваними від особи творця та, як правило, не можуть передаватися іншим особам. Щодо майнових прав, то вони можуть переходити до інших осіб у спосіб, передбачений законом. Комерційне значення надається саме майновим правам права інтелектуальної власності. Вони дозволяють отримати прибуток його правоволодільцю. Охорона селекційних досягнень за умови патентування останніх підтверджує комплекс майнових прав інтелектуальної власності його володільця чинним законодавством і визначає дві групи прав - виключні майнові та майнові права, засвідченими патентом на сорт рослин. Передача виключних майнових прав в повному обсязі прирівнюється до передачі патенту, передача ж майнового права не тягне за собою припинення правомочностей автора селекційного досягнення.

Виключне право дозволяти використання сорту рослин означає, що реалізація суб’єктом права інтелектуальної власності своїх майнових прав інтелектуальної власності, відповідно до статей 12, 13 ЦК України здійснюється на його розсуд і не повинна порушувати права суб’єктів права інтелектуальної власності та інші сорти рослин та породи тварин. Виключне право перешкоджати неправомірному використанню сорту рослин має своїм змістом заборону такого використання. Якщо суб’єктів, яким належать майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, декілька, кожний з них реалізує свої майнові права на власний розсуд, якщо інше не встановлено договором про співпрацю між ними. Виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту полягає в тому, що ніхто без дозволу володільця патенту не може здійснювати щодо посадкового матеріалу сорту такі дії: 1) виробництво або відтворення (з метою розмноження); 2) доведення до кондиції з метою розмноження; 3) пропонування до продажу; 4) продаж або інше введення в цивільний оборот; 5) виведення за межі митної території України; 6) ввезення на митну територію України; 7) зберігання для будь якої із зазначених цілей [3].

Інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом або договором. Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», майновим правом інтелектуальної власності на сорт рослин є право використання сорту рослин, придатних для поширення у Україні [2]. Використанням сорту рослин у розумінні вказаного закону є будь- яка дія самого правоволодільця щодо сорту. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин належать володільцю патенту.

До інших майнових прав інтелектуальної власності слід також віднести: право розпоряджання сортом рослини, право на винагороду за використання зазначених об’єктів та інші майнові права. Так, відповідно до ст. 39 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», майнове право інтелектуальної власності на сорт рослини може бути предметом застави і використовуватися у спільній діяльності, зокрема, бути внеском до статутного фонду чи майна юридичної особи та предметом іншого комерційного обігу. Власник сорту також має право передавати свої майнові права інтелектуальної власності на сорт рослини на підставі: а) договору про відчуження будь-якій особі, яка стає його правоволодільцем; б) ліцензійного договору на право використання сорту.

Майновий статус правоволодільця інтелектуальної власності сорту рослин, окрім прав, включає й обов’язки. Згідно зі ст. 13 Конституції України, власність зобов’язує [4]. Саме тому права патентоволодільця супроводжуються і певними зобов’язаннями. Так, патентоволоділець зобов’язаний підтримувати сорт, породу протягом строку дії патенту таким чином, щоб зберігалися ознаки, зазначені в описах сорту, складених на дати реєстрації їх в установі. Патентоволоділець також повинен за запитом установи надіслати насіння сорту для проведення контрольних випробувань і надавати можливість здійснювати інспекції на місці; сплачувати збори у встановлених випадках, включаючи збори за підтримання чинності патенту; виплачувати винагороду автору сорту рослин; надавати за плату і на прийнятних для себе умовах насіння сорту, племінний матеріал породи в кількості, достатній для використання, володільцеві примусової ліцензії.

Законодавством передбачені випадки легального, хоча і без патентування, використання селекційних досягнень. Відповідно до положень ст. 44 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», до дій, які не визнаються порушеннями майнового права власника сорту, відносяться: вичерпання виключного майнового права інтелектуальної власності на сорт рослини; право попереднього користування і право відновлення прав на сорт; обмеження дії виключного майнового права інтелектуальної власності на сорт [2]. Право попереднього користування і право при відновленні прав на сорт полягає в тому, що будь-яка особа, яка до дати, на яку заявка від іншої особи на реєстрацію права власника сорту вважається поданою, в інтересах свого господарства або ділової практики добросовісно використовувала в Україні цей згодом заявлений сорт або здійснила для цього ефективну і серйозну підготовку, має право безоплатно продовжувати таке використання сорту і після реєстрації прав на цей сорт і видачі патенту. Будь-яка особа, яка у період між втратою прав на сорт заявником або власником сорту та їх відновленням добросовісно почала використовувати сорт заявника або власника чи інший сорт або здійснила для цього ефективну і серйозну підготовку, має право безоплатно продовжувати таке використання і після відновлення права законного власника. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин не поширюються на дії будь-якої особи з посадковим матеріалом сорту, що охороняється, якщо вони здійснені як приватні та з некомерційними цілями, в експериментальних цілях, з метою створення інших сортів на основі сорту, що охороняється, крім випадків, передбачених законодавством.

Для охорони майнових прав велике значення має строк їх дії. Оскільки протягом певного часу сорт використовується на деякій території, він зазнає значного поширення, внаслідок чого виникає самовільне використання сорту. Рослини, так як і всі живі організми, мають здатність стійкості до різних хвороб.

Однак з плином часу, внаслідок багаторазового використання рослин одного генотипу, а також внаслідок різноманітних генетичних мутацій, стійкість до хвороб втрачається і як наслідок втрачається попит на цей сорт. Так можна сказати, що строк охорони майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин безпосередньо пропорційно залежить від строку їх дії. Тільки в період чинності патенту сорти рослин підлягають правовій охороні. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, засвідчені патентом, є чинні з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону. Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин спливає через 30 років, а щодо дерев та винограду - через 15 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав. Право на поширення сорту рослин є чинним з дати, наступної за датою його державної реєстрації, та діє безстроково за умови підтримання чинності цього права відповідно до закону. Чинність виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин може бути припинено достроково або поновлено у випадках та у порядку, встановлених законом.

Після завершення строку чинності патенту і засвідчуваного ним права інтелектуальної власності на сорт, а також у разі його дострокового припинення чи відмови від нього, цей сорт стає суспільним надбанням і його може вільно використовувати будь- яка особа.

Статтею 42 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» передбачено сплату збору за підтримання чинності майнових прав на сорт рослин. Цей збір сплачується за кожний рік, починаючи з календарного року, наступного за роком державної реєстрації права. Збір за наступний рік сплачується протягом чотирьох останніх місяців поточного календарного року. Збір за підтримання чинності права у першому календарному році, наступному за роком державної реєстрації права, може бути сплачено також протягом перших чотирьох місяців цього року.

Чинність виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин може бути припинено достроково або поновлено у випадках та у порядку, встановлених законом. З метою збереження характерних ознак та властивостей сорту, які зазначені в його описі на дату встановлення пріоритету, володілець патенту повинен підтримувати сорт рослин протягом строку чинності патенту відповідним чином.

Чинність патенту може бути припинена за заявою його володільця, поданою до Державної служби з охорони прав на сорти рослин, а також у разі несплати у встановлений строк збору за підтримання його чинності. Про дострокове припинення чинності патенту Державна служба з охорони прав на сорти рослин публікує інформацію в офіційному бюлетені.

Поряд з охороною на підставі патенту протягом строку його чинності законодавство передбачає можливість тимчасової правової охорони. Внесені до Реєстру заявок відомості про сорт, заявлений з метою набуття майнового права його власника, надають заявнику право на тимчасову правову охорону в межах наданого із заявкою опису сорту. Так, на думку О.П. Орлюк та О Д. Святоцького, сутність тимчасової правової охорони полягає в тому, що заявник має право на одержання компенсації за завдані йому після публікації відомостей про заявку збитки від особи, яка дійсно знала чи одержала письмове повідомлення українською мовою із зазначенням номера заявки про те, що відомості про заявку внесено до Державного реєстру заявок на сорти рослин [5, 462]. Така компенсація може бути одержана заявником тільки після одержання ним патенту. Дія тимчасової правової охрони не поширюється на сорти тих родів і видів рослин, що не підлягають державному випробуванню в Україні. Чинність тимчасової правової охорони припиняється із наступного дня після дати державної реєстрації права власника сорту або з дати внесення до Реєстру заявок відомостей про відкликання заявки або прийняття рішення про відмову в державній реєстрації.

Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин можуть бути визнані недійсними повністю або частково в судовому порядку в разі, якщо сорт не був відмінним на дату, на яку заявка вважається поданою, сорт не був новим на дату, на яку заявка вважається поданою, за умови набуття майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин головним чином на підставі інформації та документів, наданих заявником, сорт не був однорідним чи стабільним на дату, на яку заявка вважається поданою, майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин надано особі, яка не має на це права, за умови, що воно не передається особі, яка має на це право.

Разом із визнанням майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин недійсними визнаються в тому ж обсязі державна реєстрація цього права та патент, що його засвідчує.

Таким чином, зміст майнових прав інтелектуальної власності включає перераховані в законі виключні майнові та майнові права інтелектуальної власності на сорти рослин. Важливе значення має чітке законодавче визначення вичерпних випадків легального використання сорту рослин без патентування останніх. Для належної правової охорони потрібне максимально точне визначення майнових прав інтелектуальної власності, що дозволяє зацікавить як селекціонерів, так і підприємців аграрного сектору. Впровадження у сільське господарство нових родючих, стійких до різних хвороб рослин підніме його на якісно новий рівень та забезпечить продовольчу безпеку України, оскільки саме наша держава є великим експортером продовольчих товарів.