Інтелектуальна власність в Україні: погляд з ХХІ ст.

Тараненко О.М. Система державних органів, що забезпечують реалізацію інноваційної політики в Україні

Інноваційна політика є одним із напрямів соціально- економічної політики держави, відтак підходи до її визначення пов’язані з розумінням політики як такої. Найбільш розповсюдженим поглядом на політику є її таке розуміння: визначена частина, програма або напрям такої діяльності, сукупність засобів (інструментів) та методів для реалізації певних інтересів задля досягнення визначених цілей в певному соціальному середовищі. Якщо Україна має намір інтегруватися до європейського співтовариства, забезпечити суспільний добробут європейського рівня, то запровадження інноваційної політики є неодмінним атрибутом і на теперішній час має реальні передумови.

Органи державної виконавчої влади не лише забезпечують виконання від імені держави цілей і завдань, сформульованих у законах, але й беруть активну участь у виробленні державної політики, проводять її в життя. Від розподілу повноважень між ними та їхньої діяльності залежать фактичні результати у здійсненні державного управління. Такий їх особливий статус зумовлює актуальність дослідження структури державних органів, залучених до регулювання кожної конкретної сфери, зокрема й інноваційної. Для розкриття системи державних органів, що забезпечують реалізацію інноваційної політики в Україні, важливе значення має з’ясування специфіки органів виконавчої влади у зазначеній сфері, їх функцій, завдань і повноважень, закріплених у чинному законодавстві.

До органів, що забезпечують реалізацію інноваційної політики в Україні, належать Міністерство освіти і науки, Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації, Державне агентство України з інвестицій та розвитку. Крім того, окремі суміжні повноваження в цій сфері має Міністерство економічного розвитку і торгівлі, а також Державна служба інтелектуальної власності. Для визначення стану системи управління у сфері інноваційної політики доцільно розкрити та проаналізувати співвідношення основних повноважень із інноваційних питань кожного з названих органів.

Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки, інтелектуальної власності, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності є Міністерство освіти і науки. Відповідно до п. 3 «Положення про Міністерство освіти і науки України», затвердженого Указом Президента України від 25 квітня 2013 р. N° 240/2013, на нього покладаються завдання забезпечення формування державної політики у сферах освіти і науки, інтелектуальної власності, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності [1].

Міністерство освіти і науки, відповідно до покладених на нього завдань, у сфері інноваційної діяльності:

- здійснює підготовку пропозицій щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та пріоритетів інноваційної діяльності;

- забезпечує розвиток загальнодержавної системи науково- технічної інформації, національної інноваційної системи, системи наукової та науково-технічної експертизи проектів державних, міжнародних та регіональних програм;

- формує щороку пропозиції щодо державного замовлення на науково-технічну продукцію на основі переліку найважливіших розробок, спрямованих на створення новітніх технологій та продукції;

- забезпечує реалізацію державної політики у сфері трансферу (передачі) технологій і прав на об’єкти інтелектуальної власності, що створені повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету [1].

Цілий блок функцій покладається на Міністерство освіти і науки у сфері інтелектуальної власності. Для цього в його структурі сформовано окремий підрозділ - Державна служба інтелектуальної власності України.

Згідно з Указом Президента України від 8 квітня 2011 р. №437/2011 «Про затвердження Положення про Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України», Державне агентство з питань науки інновацій та інформатизації України (Держінформнауки України) входить до системи органів виконавчої влади та утворено для реалізації державної політики у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства.

Основними завданнями Держінформнауки України у сфері інноваційної діяльності є: реалізація державної політики у сфері наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності, інформатизації, формування, використання і захисту державних електронних інформаційних ресурсів та створення умов для розвитку інформаційного суспільства [2]. Держінформнауки України відповідно до покладених на нього завдань в установленому порядку виконує такі функції:

- організовує прогнозно-аналітичні дослідження тенденцій науково-технічного та інноваційного розвитку;

- готує і подає Міністру пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, інноваційної діяльності;

- проводить щороку аналіз результативності провадження наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності, трансферу технологій;

- здійснює в установленому законодавством порядку державну реєстрацію технологічних парків та їх проектів, інноваційних проектів, проектів наукових парків, веде Державний реєстр інноваційних проектів, Державний реєстр проектів технологічних та наукових парків;

- проводить в установленому порядку конкурсний відбір інноваційних проектів, проектів науково-дослідних і дослідно- конструкторських робіт для їх фінансової підтримки за рахунок коштів державного бюджету, здійснює фінансування науково- дослідних і дослідно-конструкторських робіт для задоволення потреб держави [2].

До спеціально уповноважених органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної інвестиційної та інноваційної політики належить Державне агентство України з інвестицій та розвитку (Держінвестицій). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 2010 р № 356/2010 «Про державне агентство з інвестицій та розвитку», до основних завдань агентства належать: участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері інвестиційної та інноваційної діяльності; сприяння залученню інвестицій, забезпечення підвищення вітчизняного потенціалу з експорту продукції, що виробляється на підприємствах галузей національної економіки, а також стимулювання вітчизняного виробництва продукції, імпорт якої становить значну частку на ринку України [3].

Держінвестицій, відповідно до покладених на нього завдань, виконує такі функції:

- готує пропозиції щодо визначення обсягу бюджетних коштів для надання фінансової підтримки суб’єктам господарювання, які реалізують інноваційні та інвестиційні проекти, виробляють експортоорієнтовану або імпортозамінну продукцію;

- бере участь у здійсненні моніторингу ефективності інноваційних та інвестиційних проектів, які реалізуються із залученням державних коштів;

- визначає за погодженням з Першим віце-прем’єр- міністром України разом з Державним комітетом з питань науково-технічного та інноваційного розвитку порядок конкурсного відбору інноваційних проектів;

- сприяє реалізації інвестиційних та інноваційних проектів [3].

До спеціально уповноважених органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної інноваційної політики, але у сфері економічного і соціального розвитку належить Міністерство економічного розвитку і торгівлі (Мінекономрозвитку). Відповідно до Державної програми активізації розвитку економіки на 2013 - 2014 рр. затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2013 р. № 187/2013, до основних завдань Мінекономрозвитку в інноваційній сфері належать:

- утворення державного банку розвитку з метою стимулювання та підтримки розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізація інвестиційних та інноваційних проектів, залучення довгострокових зовнішніх інвестицій в національну економіку;

- стимулювання впровадження інноваційних технологій у рослинництві з метою імпортозаміщення;

- стимулювання вітчизняних товаровиробників до впровадження інноваційних технологій, модернізації та будівництва об’єктів агропромислового комплексу з метою збільшення обсягів виробництва продукції, підвищення її якості та поступового імпортозаміщення, підвищення якості та конкурентоспроможності продуктів переробки продукції вітчизняного виробництва;

- проведення модернізації та технічного переоснащення підприємств сільськогосподарського машинобудування і налагодження виробництва інноваційної сільськогосподарської техніки та обладнання для харчової й переробної промисловості та сільськогосподарських підприємств;

- розроблення та впровадження новітніх технологій, спрямованих на розвиток внутрішнього виробництва та інноваційної економіки [4].

Таким чином, налічується мінімум чотири органи центральної виконавчої влади, які уповноважені забезпечувати реалізацію державної інноваційної політики. Кожний із них бере участь у визначенні перспективних та пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, у проведенні експертиз інноваційних програм та проектів. Виокремлення інноваційної політики держави як одного із напрямів соціально-економічної політики актуалізує оптимізацію системи органів державної влади, що забезпечують її реалізацію в Україні. Тому вважаємо за необхідне створення або виокремлення спеціально уповноваженого органу у сфері інноваційної діяльності, який би керував інноваційним напрямком соціально-економічної політики самостійно.