Акушерство і гінекологія: У 2 кн. — Кн. 1: Акушерство

Діагностика внутрішньоутробної загибелі плода

У ранні терміни вагітності це питання зазвичай вирішують шляхом спостереження за розмірами матки. Якщо розмір матки відповідає терміну гестації і під час динамічного спостереження (кожні 10—12 днів) відзначають її збіль- шечня, то клінічно де свідчить що плід живий і розвивається. У разі невідповідності розмірів матки терміну гестації (матка не збільшується) роблять висновок про можливість вагітності, яка не розвивається. Серед додаткових досліджень на користь цього свідчитимуть низький рівень ХГ, естріолу і результати УЗД.

Діагностика вагітності, яка не розвиває! ься, можлива здебільшого вже під час проведення першого УЗД і полягає у виявленні “порожнього” плодового яйця (анембріонія) або встановленні загибелі ембріона. При анембріонії плодове яйце зазвичай становить 2—3 см у діаметр і та візуалізується як утворення з нечіткими потовщеними стінками внаслідок дегенеративних змін. Діагноз вагітності, шо не розвивається у зв’язку із загибеллю ембріона, ґрунтується також на відсутності ознак його життєдіяльності та невідповідності розмірів матки, плодовою яйця й ембріона терміну вагітності.

У другій половині вагітності, особ.шво в останні місяці, вагітна може відзначати послаблення, а потім і повну відсутність рухів плода. Якщо при цьому не вдається вислухати серцеві тони плода, які раніше добре вислуховувалися, це вірогідно свідчить про його внутрішиьоутробну загибель.

Якщо при повторних дослідженнях вагітної відзначають припинення розвитку матки, а тим паче її зменшення, відсутність ворушіння та серцебиття плода, загибель плода клінічно вірогідна. У таких випадках вагітні не о ід ко скаржаться на загальну слабість, швидку втомлюваність. Грудні залози стають в’ялими, матка — тугою, із сосків вичавлюється молоко (при живому плоді — молозиво).

Для уточнення діагнозу внутрішньоутробної загибелі плода використовують і додаткові методи. У разі загибелі плода на фоноелектрокардіограмі відзначають відсутність тонів і серцевих комплексів, походження яких пов’язане із серцевою діяльністю; на кардіотокограмі — відсутність запису серцевої діяльності плода.

УЗД внутрішньоутробної загибелі плода ірунтується на результатах реєстрації його серцевої діяльності й оцінювання стану його внутрішніх органів. Найхарактернішою ознакою є відсутність серцевої діяльності плода. Визначають також розширення камер серця. Унаслідок тривалого перебування мертвого плода в порожнині матки відзначають зміни структур мозку, деформації кісток черепа, ознаки аутолізу внутрішніх органів, маловоддя та ін.