Будова жіночого тазу має велике значення для перебігу пологів. Значний внесок у вивчення жіночою таза зробили Везалїй (XVI ст.), Девентер (XVIII ст.), Калганова (XX ст.). Жіночий таз має деякі особливості порівняно з чоловічим: просторий вхід, циліндрична форма, тонкі кістки, більша ємність та менша глибина тазового каналу.

Жіночий таз складається з двох кульшових кісток (os coxae), крижової кістки (os sacrum) та куприка (os coccygis). Кульшові кістки сформовані клубовими (os іііаса), сідничими (os ischii) та лобковими (os pubis) кістками. Клубова кістка має крило та тіло з межею у вигляді дугоподібної лінії (linea arcuata s. terminalis s. innominata). Клубовий гребінь (crista iliaca) утворений потовщенням верхнього краю крила клубової кістки. Передня і задня частини гребеня мають виступи — верхню передню клубову ость (spina iliaca anterior superior), нижню передню клубову осгь (spina iliaca anterior inferior), верхню задню клубову ость (spina iliaca posterior supeiior), нижню задню клубову ость (spina піаса posterior inferior). Сіднича кістка має тіло (corpus ossis ischii), верхню та нижню гілки (ramus ascendens et descendens osms), велику і малу сідничі вирізки (incisura ischiadica major et minor), сідничу ость (spina ischiadica) та сідничий горб (tuber iscbiadicum). У лобковій хістиі виділяють тіло (corpus ossis pubis), верхню та нижню гілки (ramus superior et inferior), які утворюють лобковий симфіз, що по суті є напівсуглобом. Нижні гілки лобкового симфізу утворюють підлобковий кут (angulus subpubicus), який становить 90—100°. Під час вагітності тканини симфізу набрякають, унаслідок чого можливі незначні рухи, розриви, розходження лобкових кісток при патологічних пологах. Крижова кістка складається з п чти зрослих між собою хребців з увігнутою передньою поверхнею. Поєднання першого крижового хребця з останнім поперековим формує виступ — мис (promontorium). Дистальна поверхня останнього крижового хребпя з’єднана з куприком у крижово-куприковому суглобі (articulatio sacrococ- cygea), який утримується крижово- куприковими зв’язками. Значна рухомість цього утворення дає змогу куприку під час пологів відхилятися на 1,5 см дозаду. Крижова кістка з’єднується з клубовими кістками за допомогою крижово-клубових суглобів (articulatio sacroiliaca). Крижова кістка пов’язана з тазовою за допомогою двох зв’язок; крижово-остьова зв’язка пролягає від задньої поверхні крижів до сідничох ості, крижово-горбова — від задньої поверхні крижів до сідничого горба. За рахунок цих зв’язок утворені великий сідничий отвір (foramen iscbiadicum major) і малий сідничий отвір (foramen ischiadicum minor). Куприк складається зі зрослих 4—5 хребців.

Жіночий таз прийнято поділяти на великий і малий. Великий таз обмежений ззаду поперековим відділом хребта, з боків — крилами клубових кісток, спереду стінка відсутня. Малий таз обмежений спереду симфізом і гілками лобкових кісток, з боків — клубовими та сідничими кістками, ззаду — крижовою кісткою та куприком. Межею між великим і малим тазом є верхній край симфізу, межова лінія, мис. Над входом у малий таз розташований великий поперековий м’яз (m. psoas major), який має велике значення в біомеханізмі пологів (повертання голівки плода потилицею допереду). У бічних відділах малого таза розташовані затульний (m. obturatorius) і грушоподібний (т. piriformis) м´язи. Вихід малого таза закритий м’язами тазового дна.