Причини початку пологів ще й до сьогодні повністю не з’ясовані. Є багато теорій щодо причин виникнення пологової діяльності. В історичному аспекті найбільш аргументованими є такі: теорія Гіппократа (відчуття голоду спонукає плід народжуватися; він упирається ніжками в дно матки), теорія чужорідного тіла (матка реагує на плід як на чужорідне тіло), механ´чна теорія (частина тіла плода, що передлежить, подразнює рецептори нижнього сегмента матки), імунна теорія (матка реагує на антигени плода продукуванням антитіл), плацентарна (наприкінці вагітності плацента атрофується), хімічна теорія (підвищення вмісту кальцію в крові вагітної в останні тижні вагітності), гормональна теорія (виділення естрогенів, кортизолу, окситоцину організмами вагітної і плода) та ін. Усі вони мають низку недоліків, які не дають можливості з’ясувати причини- початку пологової діяльності.

Сучасні уявлення про розвиток пологової діяльності дають змогу розглянути початок пологів як результат взаємодії морфологічних, гормональних, біохімічних та біофізичних компонентів.

Зміни, які виникають в організмі під час вагітності, створюють умови для нормального розвитку плода і сприяють підготовці організму ваіітної до пологів. Весь комплекс нервових, гуморальних, ендокринних та імунологічних змін, що відбуваються в організмі жінки перед пологами, формує так звану пологову домінанту, яка визначає настання і правильний перебіг пологів.

Найбільшу роль в ініціації пологів відіграють нейрогуморальні та гормональні системи вагітної і фетоплацснтарнии комплекс.

Наприкінці вагітності і на початку пологів в організмі вагітної переважають процеси гальмування в корі півкуль великого мозку і підвищується збудливість підкіркових структур, посилюються спинномозкові рефлекси, підвищується рефлекторна і м’язова збудливість матки. Наприкінці вагітності посилюється реакція на інтероцептивні (що виходять із шийки матки) і послаблюється реакція на екстероцептивш подразники. До потужних подразників належать підвищена рухова активність плода й опускання частини, що передлежить. Із залученням до процесу нових рецепторів змінюються сила і частота скорочень м’язів магки. Надалі приєднуються скорочення скелеіних м´язів (потуги).

Характер і ступінь вираженості різних рефлекіорних реакцій багато в юму залежать від співвідношення тонусу симпатичної та парасимпатичної нервової системи. При цьому іннервація тіла матки переважно симпатична (адренергічна), а шийки матки — парасимпатична (холінергічна). Розрізняють два тигвд адренореиепторів. Вплив на а-адрснорецептори підвищує скоротливу активність матки, на [S-адреноренептори — знижує тонус і збудливість міометрія. При збудженні а- або р-адренорецепторів скоротлива діяльність матки посилюється, при блокаді а- або збудженні р-адре корецепторів, навпаки, пригнічується.

Чутливість рецепторів матки залежить від гормонального їла, від співвідношення естрогенів і прогестерону. В останні тижні ваіітності, особливо перед пологами, підвищується рівень естрогенів і знижується вміст прогестерону.

Естрогени відіграють значну роль у підвищенні збудливості матки, сприяючи дозріванню шийки матки і підготовці м’яких відділів пологових шляхів до пологів. Вони пригнічують активність окситопинази, перешкоджаючи руйнуванню ендогенного окситоцину. За рахунок цього знижується також активність холінестерази і, як наслідок, збільшується кількість вільного анети^колі- ну, що справляє потужну скоротливу дію. Окрім цього, естрогени забезпечують міометрій пластичним матеріалом, посилюючи синтез актоміозину, що сприяє накопиченню глікогену, фосфорних сполук та йожв кальцію. Зниження синтезу прогестерону активує скоротливу діяльність матки, оскільки цей гормон прогяюм усього періоду вагітності гальмує мимовільну активність міометрія.

Ключове місце серед причин початку пологової діяльності належить простагландинам. Простагландини Е і F2 утворюються в децидуатьній тканині, оболонках плодового яйця і нагромаджуються в амщотичній рідині. Таким чином, вони можуть впливати як через кровотік, так і місцево на міометрій, індукуючи пологовий акт, зумовлюючи деполяризацію мембран клітин міометрія і сприяючи вивільненню зв’язаного кальцію. Як наслідок відбувається скорочення міометрія. Початок пологової; діяльності у разі доношеної вагітності також пов’язаний із синхронним утворенням таких речовин, як окситоцин, брадикінш, серотонін, гістамін, ангіотензин II, інтерлейкіни, ендотеліни, апоптоз, екстрецєлюлярний матрикс тощо.

Значну роль у розвитку пологової діяльності відіграє фетоплаиентарний комплекс. На скоротливу діяльність матої впливають внутрішньоматковий тиск, розміри тіла плода, подразнення хемо- і барорецепторів, а також гіпофі- зарно-наднирковозалозова система плода. Перед початком пологів збільшується виділення АКТГ передньою часткою гіпофіза плода, посилюється синтез естрогенів у плаценті, надн иркових залозах плода і його печінці. У надниркових залозах плода підвищується також синтез кортизолу. Гіпотетично вважають, що плід сам подає сшнал про початок пологової діяльності в результаті підвищення вмісту кортизолу в крові.