Акушерство і гінекологія: У 2 кн. — Кн. 1: Акушерство

Фізіологія періоду новонародженості

Період новонародженості починається з моменту народження плода. У цей період онтогенезу відбувається перехід від внутршшьоутробного розвитку до позаутробних умов існування. Він триває в середньому ЗО днів, проте в цьому аспекті можливі індивідуальні особливості. Адаптаційні зміни в організмі, що відбуваються в цей період, включають морфологічні, функціональні, біохімічні та ін.

Період новонародженості триває з моменту народження до 28 днів життя. Дитину, що народилася при терміні вагітності 38—42 тиж., вважають доношеною, у 42 тиж. і більше — переношеною, у 22—37 тиж. — недоношеною. Середні показники маси тіла доношених новонароджених — 2500—3600 г, довжина тіла — 46—51 см, окружність голови — 32—34 см, що перевищує окружність грудної клітки на 1—2 см.

Шкіра рожева, гладенька. Сальні залози розвинені добре, потові — слабко. Захисна функція шкіри недостатньо розвинена, у зв’язку з чим у перші тижні життя дитини вона часто стає вхідними воротами для інфекцій. Підшкірна жирова клітковина розвинена, як правмо, добре, з характерним: відносно високим вмістом стеаринової, пальмітинової кислот і низьким олеїнової кислоти. У зв’язку з цим підшкірна жирова клітковина новонародженого значно ущільнена, порівняно з дітьми старшого в1‘ку. Терморегулювальна функція шкірного покриву у новонароджених виражена слабко, тому вони часто перегріваються або охоло;іж>ються, особливо недоношені діти.

М’язова система розвинена порівняно слабко. М’язова маса в новонародженого становить 23 % від загальної маси тіла, тоді як у дорослих — 42 %. Нетривала загальна м’язова гіпотонія, що відзначається відразу ж після народження дитини, змінюється на гіпертонію. Така швидка динаміка зумовлена особливостями нервової системи новонароджених і, в першу чергу, пізнім розвитком пірамідних шляхів на тлі достатньої функції екетрапірамідних шляхів, у зв´язку з чим подразнення не досягає кори головного мозку, а затримується в нижчерозташованих центрах.

Кісткова система новонароджених містить менше щільних речовин (солей) і бітьше води. Кістки мгякі, еластичні. За будовою вони наближені до хрящової тканини, водночас окремі кістки не проходять хрящову стадію — кістки склепіння черепа, лицевої частини черепа, ключиць та ін.

Кістки лиця в новонароджених з’єднані міцно, а між черепними кістками промацуються щілиноподібні стріловий і вінцевий шви, ромбоподібне переднє (велике) тім’ячко і трикутне заднє (мале) тім’ячко. Наявність або відсутність деяких точок скостеніння, що визначаються рентгенологічно, дає змогу судити про зрілість новонароджених. Грудна клітка має вигляд усіченого конуса. Ребра м’які, розташовані перпендикулярно до груднини. Міжреброві м’язи розвинені слабко. Діафрагма розташована високо, хребет не має вигинів і поступово при зміні положення тіла набуває характерної для дорослих форми.

На момент народження органи дихання не досягають повного розвитку. Дихання новонароджених характеризується великим діапазоном коливання частоти, глибини і тривалості дихальних циклів. Частота дихання у здорових доношених дітей — від 40 до 70 за 1 хв. Пеоеважає черевний тип дихання. Характерна наявність пауз у диханні, причому в доношених дітей вони тривають від 1 до 5—7 с, а протягом 1 хв їх нараховують 1—2.

Об’єм легеневої та альвеолярної вентиляції особливо невеликий у перші 2— З доби житія, у зв´язку з чим висока потреба організму новонародженого в кисні забезпечується більшою частотою дихання. Хвилинний дихальний об’єм значною мірою залежить від зрілості дитини і становить у першу годину 500—600 мл за 1 хв із тенденцією до збільшення і нормалізації до кінця 1 -ї доби життя.

Серцево-судинна система. Після народження дитини характер кровообігу зазнає змін, що зумовлено припиненням плацентарного кровообігу і є початком легеневого дихання. Артеріальна і венозна протоки, овальний отвір і залишки пупкових судин поступово закриваються, а пізніше облітеруються. Серце новонародженою відносно велике, його маса становить 0,84 % від маси тіла {у дорослого — 0,48 %). Воно розмішене вище і майже горизонтально. Серцевий поштовх визначається на рівні четвертого міжребер’я, на 0,5—1 см назовні від середньоключичної лінії. Серцева діяльність прискорена, ЧСС — 120—140 за 1 хв. Тахікардія зумовлена порівняно малим ударним об´ємом, який встановлюється тільки до кінця першого року життя. При народженні систолічний артеріальний тиск становить 45 мм рт. ст., надалі досягає 60—80 мм рт. ст. Різниця між артеріальним і венозним тиском невелика (діастолічний тиск при народженні — 36 мм рт. ст., на 7—8-у добу життя — 46 мм рт. ст.). Особливості ЕКГ новонародженого проявляються у вигляді правограми, оскільки м’язова маса правого шлуночка переважає над такою лівого, зубець Р у стандартних відведеннях високий, у правих може бути негативним, зубець R у 1 відведенн1 низький, а зубець S виражений добре. Інтервал P—Q становить 0,09—0,12 с.

Оріани кровотворення. Головним органом кровотворення є кістковий мозок. Крім того, додаткові вогнища кровотворення виявляються в печінці, селезінці, лімфатичних вузлах та ін. У період новонародженостї кровотворення зберігає певною мірою ембріональний характер. Окрім зрі тих клітин крові в кістковому мозку містяться і молоді формені елементи. Загальна кількість крові вітносно маси гіла новонароаженого становить 11—19 %. Концен грація гемоглобіну підвищена до 180—230 г/л, причому значна частина його представлена фетальним гемоглобіном Кількість еригроцитів зазвичай перевищує 5,1х1012/л, колірний показник становить понад 1. Перераховані властивості крові компенсують гіпоксемію, що виникає під час пологів. Протягом постнатального періоду відзначають зміни кількості еритроцитів і рівня гемоглобіну в периферійній крові. На 4—7-у добу життя кількість еррггроцитів становить 5,1хЮ12/л, рівень гемоглобіну — 186 г/л, а на 10-у добу — 4,98х1052/л і 175 г/л відповідно. Загальна кількість лейкоцитів у пуповинній крові — 14х10Ул, надалі поступово зменшується, До 8-ї доби життя кількість лейкоцитів становить 10—11x109/л Характерний для першого дня життя дитини нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво поступово знижується і на 4—6-у добу відзначають “перехрест” кривих нейтрофілів і лімфоцитів.

Показники згортання крові у новонароджених не відрізняються від нормальних показників у дорослих (до 5 хв), ге саме стосується і тривалості кровотечі (до 4 хв).

Травна система. Як у функціональному, так і в морфологічному аспекті травна система новонародженого значною м>рою незріла.

Ротова порожнина мала, слинні залози функціонують слабко. Слина не чинить належного впливу на початковому етапі травлення через низький вміст у ній амілази і повну відсутність муцину і мальтази. Будова ротової порожнини пристосована до акту смок/ання. Ковтальний рух відбувається через кожні 3—4 смоктальних рухи. Під час смоктання не виключене заковтування повітря — аерофагія.

Довжина стравочоду — 10—12 см, м’язовий шар розвинений слабко, еластична тканина також, що може бути причиною зворотного руху в ротову порожнину проковтнутої їжі.

Місткість шлунка в 1-й день — 20 мл, на 5-у добу — 50 мл, а на 10—14-у добу — 70—80 мл. Слизова оболонка шлунка ніжна. Шлункова секреція починається з моменту потрапляння їжі в рот або прямо в шлунок. Шлунковий секрет містить птіалін, пепсин, хлоридну кислоту, проте їхня активність недостатня.

Спорожнення шлунка відбувається через 2—2,5 год. У дванадцята палій кишці їжа зазнає впливу панкреатичного соку, до складу якого входить трипсин, ліпаза, амілаза, панкреатин та ін. Довжина кишок становить 3,5 м, слизова оболонка значно васкуляри зована. Залози кишок і м’язовий шар недорозвинені.

У перші три дні після народження спостерігають відходження меконію, утворення якого в кишках плода починається з 3—4-го місяця внутрішньоут- робного розвитку´. Потім меконій замінюється на коричневий або зеленувато- жовтий, а пізніше — золотисто-жовтий кашкоподібний кал. У перші 2 тиж частота дефекації в дитини становить 6—8 разів, надалі поступово зменшується до двох разів на добу.

Сечова система. Нирки новонародженого відносно великі, проте кора і звивисті канальці недорозвинені, їх концентраційна здатність виражена слабко і становить близько 50 % такої в дорослої людини. Елімінаційна здатність солей слабка. Сечовий міхур розташовується високо, його об’єм — 50—80 мл. У перші три дні кількість сечовипускань становить 5—7, до кінця 1-го тижня вона збільшується до 12—20 разів на добу. Реакція сечі кисла, відносна густіша — 1,006-1,012,

Обмін речовин та снеогія. Основний обмін у новонароджених, як правило, високий. Нестійкість обмінних процесів зумовлена значною мірою недостатністю регулювальної функції нервової системи, а також недостатньою активністю деяких ферментів. Добовий основний об’єм у першу добу ж иття — 40— 50 кал/г, надалі — 55 кал/кг (у дорослих — 24 кал/кг). Потреба новонародженого в рідині у зв’язку з високим рівнем обмінних процесів — 150—165 мл на 1 кг маси тіла на добу.

Водно-сольовий обмін лабільний і порушується при змінах умов догляду.

Потреба в білках — 2—2,5 г/кг, вуглеводах — 12—15 г/кг, жирах — 5—6,5 г/кг.

Ендокринна система. У перші дні життя відбувається катаболізм материнських гормонів в організмі дитини, у зв’язку з чим кількість кортизолу знижується, проте вже до 6—7-ї доби життя його концентрація знову підвищується і на 10— 12-у добу життя досягає рівня в дорослих.

Під час пологів вміст ТТГ у крові плода підвищений в 1—5 разів. Концентрація гормону продовжує наростати і в перші години життя дитини, але до кінця 1-ї доби життя спостерігають її зниження до початкового рівня

Підвищення концентрації ТТГ в 1-у добу життя супроводжується стимуляцією функції щитоподібної залози зі збільшенням вмісту Т4 за рахунок біологічно активне форми гормону.

Недолік функціональної активності низки ендокринних залоз новонародженого компенсується за рахунок материнських гормонів, що потрапили в організм плода через плаценту.

Нервова система. Головний мозок новонароджених недостатньо розвинений. Кора великого мозку і пірамідні шляхи не мають закінченого диференціювання, сіра речовина мозку недостатньо відмежована від білої. Великі борозни мозку не завжди яскраво виражені. Деякі малі борозни відсутні. Відзначають недостатню збудливість і швидку стомлюваність кори. Нижчерозташовані відділи мозку частково заміщують функції кори. Мозочок розвинений слабко. Водночас до моменту народження довгастий мозок розвинений належним чином.

Унаслідок незавершеного розвитку ЦНС у новонародженого спостерігаються такі рефлекси, які в дорослих відмічають тільки при патологічних станах. У період новонародженості в дитини можна спостерігати рефлекси, зумовлені шляхом подразнення губ і ділянки навколо рота: пошуковий, смоктальний, хоботковий; при подразненні долоні дитини виникають хапальний рефлекс і рефлекс відкривання рота, що супроводжується поворотом голови (долонно-рото-головний рефлекс), рефлекс Робінсона (хапальний рефлекс). У новонародженого відзначають рефлекси опори і повзання, а також рефлекс ходьби.

Окрім безумовних рефлексів незабаром після народження з’являються умовні рефлекси, що формуються на основі харчових безумовній рефлексів.

Імунна система в новонародженого ще недостатньо зріла. Специфічні імунні чинники він отримує від матері. Неспецифічний імунний захист здійснюється клітинними і гуморальними чинниками (IgA, IgM, IgG). У перші тижні життя рівень IgG у дитини відповідає такому в матері. Рівень IgA і IgM у новонароджених у нормі дуже низький. IgA потрапляють у кишечник дитини з молоком матері, особливо багате на IgA молозиво. Материнський ’мунопто- булін поступово руйнується від 1-го до 6-го місяця життя, а синтез власного IgG у дитини досягає рівня дорослих до 5 років.