Біомеханізм пологів при лицевому передлежанні (мал. 39) є антиподом переднього виду потиличного передлежання: у першому випадку відзначають максимальне розгинання голівки, а в другому — її максимальне згинання.

Діагностика лицьового передлежання, на відміну від інших видів розгинальних передлежань, меншою мірою утруднена, тому що лицеве передлежання можна діагностувати під час проведення зовнішнього акушерського дослідження. При цьому над входом у малий таз з одного боку визначають потилицю, закинуту і майже притиснуту до спинки плода, а з іншого — підборіддя плода. При такому розташуванні частин тіла спинка плода далеко відходить від стінки матки, а вигнута грудна клітка, навпаки, наближається до неї. Тому серцебиття плода ясніше прослуховується не з боку спинки, а з боку грудей, тобто на боці прощупування дрібних частин тіла плода.

Остаточний діагноз лицевого передлежання підтверджується під час піхвового дослідження, при якому прощупуються лоб, надбрівні душ, ніс, рот і підборіддя плода. Однак усе це вдається розпізнати при внутрішньому дослідженні до вилиття навколоплідних вод і в перші хвилини після вставлення обличчя в площину виходу в малий таз до утворення пологової пухлини. У разі п формування набрякле обличчя плода важко віддиференціювати від сідниць.

Лицеве передлежання при набряклому обличчі від сідничного розрізняють за такими ознаками: палець, уведений у заглиблення (відхідник при сідничному передлежанні), відчуває опір з боку прямої кишки, витягнутий палець може забруднитися меконієм; палець, уведений у рот плода, не зустрічає ніякої перешкоди, промацуються краї верхньої і нижньої щелеп, язик, тверде піднебіння, відчуваються смоктальні рухи.

Перший момент — максимальне розгинання голівки. У результаті максимального розгинання провідною точкою виступає, підборіддя, а орієнтиром — лицева лінія (linea facialis), що вставляється в поперечний розмір площини входу в малий таз.

Другий момент — внутрішній поворот голівки. Голівка опускається в порожнину малого таза, і лише на тазовомудні відбувається ротація підборіддям допереду. Лицева лінія вставляється в прямий розмір площини виходу з малого таза.

Першим через соромітну щілину прорізується підборіддя, під’язикова ділянка фіксується під лобковою дугою. Утворюється точка фіксації — нижній край симфізу і під´язикова кістка.

Третій момент — згинання голівки. Навколо точки фіксації, що утворилася, відбувається згинання голівки, народжуються ніс, лоб, тім’яна ділянка і потилиця.

Четвертий момент ідентичний п’ятому моменту біомеханізму пологів при передньоголовному передлежанні.

Голівка при лицевому передлежанн прорізується вертикальним розміром (diametr verticalis), що становить 9,5 см, окружність голівки, що відповідає цьому розміру (circumferenti´a trachelobregmatia), становить 32 см. Конфігурація голівки — різко доліхоцефалічна. На відміну від доліхоцефал ічної голівки при потиличних та лицевих передлежаннях пологова пухлина локаїізується на об¬личчі, спотворює його, дитина перший час після пологів лежиіь із розігнутою голівкою,

У пологах при лицевому передлежанні можливі передчасне вилиття навколоплідних вод, випадіння петель пуповини, слабкість пологової діяльності, розвиток гострого дистрес-синдрому плода.

З огляду на ймовірність виникнення великої кількості ускладнень як у роділлі, так і в плода лицеве передлежання вважають відносним показанням до кесаревого розтину.

Пологи через природні пологові шляхи при лицевому передлежанні можливі тільки в задньому виді (спинка обернена дозаду), при передньому виді голівка плода має проходити в порожнину малого таза разом із плечовим поясом, що неможливо.

До основних диференційно-діагностичних ознак, за якими розпізнають той або той варіант передлежання, належать:

— при задньому виді потиличного передлежання промащується тільки одне тім’ячко. Велике тім’ячко або зовсім недосяжне, або ледве досяжне;

— при передньоголовному передлежанні промащуються обидва тім’ячка, одне вище;

про лобове передлежання свідчить можливість пальпувати при піхвовому дослідженні лоб і лобовий шов. Просуваюча" лобовим швом пальці, зазвичай можна з одного боку досягти великого тім’ячка, з іншого — надбрівних дуг і кореня носа.

При лицевому передлежанні під час піхвового дослідження промацуються очні ямки, ніс, підборіддя.