Невиношування вагітності — мимовільне (спонтанне) переривання вагітності. До 12 тиж. — ранній мимовільний аборт, у 13—22 тиж. — пізній мимовільний аборт, у 23—37 тиж. — передчасні пологи. Частота невиношування становить у середньому 10—35 %. Якщо переривання вагітності відбувається більше двох разів, його називають звичним

Мимовільний аборт — переривання ваіітності в перші 22 тиж. Маса тіла плода в цих випадках не перевищує 500 г.

Передчасні пологи — не пологи з мимовільним початком, прогресуванням пологової діяльності і народженням плода з масою тіла понад 500 г у термін вагітності від 23 до 37 тиж.

Невиношування — поліетіологічна патологія. Серед факторів невиношування виокремтюють сприятливі:

  • генетичні фактори та хромосомні аномалії;
  • ендокринна патологія;
  • інфекційні;
  • патологія матки;
  • імунологічні порушення;
  • патологія ваіітності;
  • екстрагенітальні захворювання вагітної.

Генетичні фактори та хромосомні аномалії призводять до затримки розвитку, загибелі ембріона і викидня в ранні терміни вагітності.

Ендокринна патологія. В етіології невиношування найбільше значення мають гормональні порушення і насамперед гормональна недостатність яєчників (гіпофункція яєчників) і плаценти.

Інфекційні фактори. До них належать загальні гострі та хронічні інфекційні захворювання матері, а також місцеві ураження статевих органів, спричинені бактеріальною флорою, мікоплазмами, хламідіями, токсоплазмами, вірусами, грибами та ін.

Патологією матки є аномалії розвитку статевих органів, синехії в порожнині матки, істміко-цервікальна недостатність, гіпоплазія матки, аденоміоз, оперативні втручання.

Імунологічні порушення. Доведено участь автоімунних (антифосфоліпідний синдром) і алоімунних процесів (іюаптшенна несумісність крові вагітної і плода за резус-фактором і системою ABC, сенсибілізація за фетальними антигенами та ін.) у розвитку мимовільного аборту.

Патологія вагігнопгі. Це ранній і пізній гестоз, неправильні положення плода, багатопліддя, багатоводдя, маловоддя, аномалії прикріплення і розвитку плаценти її передчасне відшарування.

Екстрагенітальні захворювання. У вагітних з екстрагентальною патологією адаптаиійні можливості організму значно нижчі, ніж у здорових вагітних, тому частота передчасного переривання вагітності у них набагато вища. Крім перерахованих причин невиношування є “критичні періоди” ембріогенезу, коли ембріон є найчутливішим до впливу різних факторів зовнішнього середовища та захворювань материнського організму. До таких факторів належать також неповноцінне харчування вагітної, екологічні фактори (радіаційне опромінення), шкідливі звички, виробничі шкідливості, стресові ситуації.

Патогенетично розрізняють чотири варіанти переривання вагітності:

1- й — за типом відшарування плодового яйця (у І і на початку II триместрів);

2- й — за типом пологів (II і III триместри);

3- й — за типом пологів, проте з коротшою тривалістю їх при істмжо-цер- вікальній недостатності (II і III триместри);

4- й — аборт, що не відбувся, при первинній загибелі плода (у будь-який термін вагітності).

Класифікація

Згідно з МКХ-10 за стадіями розвитку виокремлюють:

1. Загрозливий аборт (abortus imminens).
2. Аборт, що розпочався (abortus icipiens).
3. Аборт в ходу (abortus progn-diens).
4. Неповний аборт (abortus incompletus).
5. Повний аборт (abortus completes).

Крім того, виокремлюють аборт, що не відбувся (missed abortion), інфікований аборт. У деяких класифікаціях відсутня стадія аборту, що розпочався (наказ МОЗ України № 624 від 03.11.2008),

Діагностика

Діагноз мимовільного аборту зазвичай не становить труднощів і ґрунтується на даних анамнезу та загального і гінекологічного досліджень, скаргах, результатах кольпоцитологічного, гормонального й ультразвукового методів дослідження.

Серед даних анамнезу при мимовільному аборті виокремлюють: пізнє менархе і тривалий період встановлення менструального циклу; часті захворювання вірусної етіології та інфекційно-алергійного характеру в пре- і пубертатний періоди; порушення менструального циклу; медичний аборт, особливо перший; безплідність, у лікуванні якої застосовували допоміжні репродуктивні технології; мимовільні аборти під час попередніх вагітностей; перинатальні втрати в анамнезі; патологічний перебіг попередніх вагітностей і пологів; гінекологічні операції; перенесені TORCH-інфекції в репродуктивний період; хронічні захворювання (хронічний тонзиліт та ін.); алергійні захворювання полівалентного характеру; провокувальні фактори (травмування, падіння, фізичне навантаження, статевий акт),

Клінічні прояви мимовільного аборту залежать від терміну вагітності, стадії аборту і причин, що зумовили переривання вагітності.

Для мимовільного аборту в І триместрі характерне поєднання больового синдрому і кров’янистих виділень. У II триместрі початковим проявом мимовільного аборту є переймоподібній біль унизу живота. Кровотеча виникає пізніше. Винятком є мимовільне переривання вагітності на тлі передлежання плаценти, коли провідним симптомом стає кровотеча.

Генетичні фактори зумовлюють мимовільний аборт у ранній термін вагітності. Аборт, причиною якого є істміко-цервікальна недостатність, настає в II триместр вагітності, починаючись із вилиття навколоплідних вод і завершуючись швидким народженням плода на тлі слабких майже безболісних переймів.

Мимовільні аборти на тлі андрогени в ранній термін вагітності розпочинаються з кров’янистих виділень, потім приєднується больовий синдром, нерідко формується синдром вагітності, що не розвивається; у пізній термін можлива внутрішньоутробна загибель плода.

Загибель плодового яйця з подальшим зганянням його з матки можна спостерігати при хронічних і гострих інфекційних захворюваннях; вона супроводжується незначними кров’янистими виділеннями.